Йому пощастило не потрапити в катівні ЛНР, вигадавши легенду про зацікавлення індустріальними об’єктами, але всі вісім років окупації Артем жив у параної, що його от-от зловлять.

Джерело: YouTube-канал Характер

Артем – зі Стаханова (нині Кадіїївка, Луганська область). У 2014-му, після початку війни, він завів акаунт у Twitter, щоб показати, що не всі на Донбасі підтримують Росію. 

"Спершу просто писав, як тут живеться. А потім почав фіксувати рухи техніки", – каже Артем. У хлопця з’явився нікнейм "Східний". 

Його твіттер помітили українські спецслужби. Вони пояснили Артему: так відкрито писати небезпечно, краще передавати інформацію приватно. Відтоді хлопець став "очима" України у своєму місті.

Наочний приклад власної корисності Артем побачив у вересні 2014-го. "Стою на балконі, бачу гаубицю Д-30. Передав координати. Хвилин за 20 – два вибухи, чорний дим і уточнення від своїх, чи добре влучили. І от тоді я вперше зрозумів, що все це реально працює".

Стаханов був і залишається великим військовим вузлом. Тому "Східний" передавав усе корисне українському війську: від локацій танків, які вирушали на Дебальцеве, до рухів бурятів, які базувалися в місті. "Разів 50 відправляв інформацію про завод, де була техніка. Але по ньому чомусь так і не вдарили", – каже Артем.

Жити так було небезпечно: довіряти не можна було навіть найближчим. Колишня дівчина розповіла про діяльність Артема одному з місцевих "пролнрівських" активістів, і той неодноразово погрожував хлопцеві. 

Палять російський прапорАртем палить російський прапорАвтор: архів героя

Якось у Первомайську Артем фотографував для війська одну зі стратегічних будівель ЛНР. З даху піднялися двоє автоматників: "Стій, с***!". 

Хлопець за долю секунди зрозумів, що телефон у нього повний листувань з українськими спецслужбами, проукраїнських матеріалів і фото стратегічних об’єктів. Далі події розвивались як у дурному мультфільмі: "Східний" вигадав легенду про свої захоплення індустріальними об’єктами і любов до естетики радянських розвалин. Дивом та чудом і сам лнрівець, і "старший" козак з кличкою Бабай повірили у нашвидкоруч зліплену легенду – і відпустили Артема неушкодженим. 

"Східний" добре бачив злочини окупантів і розумів ціну помилки: деяким ЛНРівським силовикам стало нудно просто вбивати людей – вони стали розрізати їх бензопилою. У Стаханові ходили чутки і легенди про балку, де росіяни закопали близько сотні з чимось незгодних цивільних.

Після арешту партизана Владислава Овчаренка, з яким Артем був давно і добре знайомий, "Східний" розумів, що може бути наступним. "За два дні до того ми ще листувалися у Twitter. Коли дізнався, що його арештували, розумів: переписка може бути вже в руках МГБ".

Кожного дня стаєш сильнішим, бо кожного дня б’ють більше: історія партизана Владислава Овчаренка

Вісім років Артем жив у параної: "Я завжди дивився у вікно, стежив за машинами. Коли хтось ішов у під’їзді, ми лягали на підлогу й вимикали світло. Чистив телефон, стирав історію браузера. Тоді ще не знав, що це нічим не допоможе".

Батьки знали, що син має проукраїнські погляди, але до кінця не хотіли вірити, що він передає інформацію Україні. "У 2019 ми стояли на балконі. Йшла колона техніки. Я пішов у кімнату, повертаюся, а батько питає: “Ну що, передав своїм?” Він ніби жартував, але й перевіряв", – згадує Артем.

Виїхати він зміг лише наприкінці 2021 року, після смерті мами. "Вісім років я залишався там тільки через родину", – пояснює чоловік. 

Ні СБУ, ні інші українські служби не допомагали Артему виїхати, як і не платили йому за його роботу. Все це "Східний" робив виключно зі своєї ініціативи, служачи державі, в яку вірить. 

Що було раніше

Те, що починалося як війна, яку вели здебільшого досвідчені ветерани, тепер включає понад мільйон призовників, десятки тисяч жінок, легіони іноземців і колишніх ув’язнених, а також інші "нетрадиційні" категорії військових.