Те, що починалося як війна, яку вели здебільшого досвідчені ветерани, тепер включає понад мільйон призовників, десятки тисяч жінок, легіони іноземців і колишніх ув’язнених, а також інші "нетрадиційні" категорії військових.
Характер переклав матеріал від Military.com
Хто воює за Україну?
Армія України змінює уявлення про те, хто служить і чому. Колишня ув’язнена, що стала військовою, молода українка з позивним Брукс каже, що знайшла своє місце у війську. Кухар, мобілізований просто з вулиці. Американський морпіх, який поховав більше побратимів, ніж може порахувати. Хірург, що тепер командує медиками під обстрілами.
Це нинішня армія України. Хто у ній служить і навіщо – відповіді різні. Але спільним для сьогоднішніх українських воїнів є небажання складати зброю, навіть коли російські удари по цивільних посилюються, а світ поступово відвертає погляд від їхнього болю.
Вони не вважають бій вибором. Для них це єдиний вихід.
Попри багатомісячні заклики президента США Дональда Трампа до Києва та Москви "домовитися", реального перемир’я так і не з’явилося, і війна для України стала лише смертельнішою.
Київ зранку 18 червня 2025 року
Military.com перебував у столиці в ніч на 18 червня, коли Росія здійснила одну з найбільших повітряних атак за час війни, випустивши 440 дронів і 32 ракети, включно з гіперзвуковими "Кинджалами", по всій країні. Тільки в Києві вбили 28 людей і поранили майже 200. Президент Володимир Зеленський назвав це "чистим терором".
Україна продовжує горіти – і воювати. Поки політики здалеку обговорюють мир, її захисники залишаються на позиціях: у траншеях, зруйнованих містах, під дзижчання дронів і гуркіт ракет.
Вони воюють не за гордість чи навіть перемогу, а тому, що хтось мусить. І поки що цим кимось є вони. Ось фрагменти їхніх історій.
Ізгой, ветеран США, кухар, що мріє про ковальство, і командирка бойових медиків
Для деяких українських бійців шлях на фронт почався у в’язничній камері.
Брукс, 26-річна жінка з Харкова, хотіла приєднатися до оборони ще з перших днів вторгнення у 2022 році.
Але, як і багатьох жінок, тоді її не брали. "Такої можливості не було, – каже вона і додає: – Жінок тоді неохоче брали в армію".
Тиха й струнка, у футболці Slipknot і з пірсингом на губі Брукс не мала "типового" вигляду фронтовички, але мала потрібний дух.
Лише у 2024 році, відбуваючи покарання за злочин, який не захотіла назвати, для неї відкрилися двері. Тоді в Україні запрацювала нова програма Міноборони, яка дозволяє засудженим зменшити термін, якщо вони добровільно йдуть на військову службу.
На відміну від російських штрафбатів "Шторм-Z", українські в’язні проходять стандартну підготовку і служать у звичайних підрозділах.
Брукс каже, що в її полку до жінок ставляться з повагою. Для неї війна – це не спокута, а самореалізація. "Я не шкодую ні про що і не соромлюся. Роблю це, перш за все, для себе, бо вважаю, що це правильно".
***
Американець Tiger
Американець Tiger, ветеран морської піхоти США, приїхав в Україну у 2022 році. Він брав участь у боях під Бахмутом, Авдіївкою, Покровськом. Проте визнає, що воює не "за Україну", а за свою родину, яка живе в Києві під постійними обстрілами.
Tiger каже: "Я поховав надто багато хлопців”. При цьому визнає: “Знаю, що ховатиму ще”.
***
Кухар з Києва Змій отримав повістку у 2024 році. Тепер він – бойовий медик на південному фронті, де, за його описом: "Дрони скрізь. Або ховаєшся, або помираєш".
Військовий "Змій"
Воюючи, кухар Змій має мрію: створити центр реабілітації ветеранів після війни, де будуть заняття з ковальства і гончарства. “Щоб хлопці відновлювалися і забували жахи", – каже бойовий медик.
***
Колись вона була хірургом, а тепер – командирка медиків одного з найелітніших полків. Константинівна контролює роботу 26 фахівців, які рятують понад дві тисячі бійців.
Командирка медиків "Констянтинівна"
Вона визнає, що поранені – головна причина, чому вона воює. А ще – їхнє бажання жити, яке стало для Константинівни найбільшим сюрпризом.
Головне фото: Military.com
