Джерело: YouTube-канал Характер
Луганчанин Владислав Овчаренко до війни жив цілком звичайне життя: був "ультрасом" місцевого футбольного клубу "Зоря", брав участь у фанатському русі. У 2014 році Луганськ опинився під окупацією – і Влад вирішив, що не може просто сидіти вдома. "Відчував, що треба діяти – так вв’язався у місцевий партизанський рух, створив маленький осередок, який допомагав Україні", – згадує він.
Протягом двох з половиною років йому вдавалося жити відносно "нормальне" життя та водночас працювати на спротив. Але у 2017 році його заарештували співробітники "Министерства государственной безопасности ЛНР". Почалися традиційні для цього місця тортури. "Покатався з пакетом на голові, отримав різні ступені "масажу". Кожного дня стаєш сильнішим, ніж напередодні, бо кожного дня тебе все більше б’ють", – згадує Влад.
Підвали МГБ – місце дуже специфічне: камера два на чотири метри, бетонна підлога, повна ізоляція, замість туалету – баклажка. "Їжі не було, води не було. Ти сидиш у чотирьох стінах, і єдине, що бачиш – це вулиця, коли тебе ведуть на допит з пакетом на голові. Ще й по сходах головою вдаряєшся", – розповідає партизан.
Коли Влада перевели до Луганського СІЗО, життя стало на йоту стерпнішим: з’явилися співкамерники, телевізор і, хоч російські, проте все ж новини.
Зранку і вночі в таких місцях звучить гімн так званої "ЛНР" – Влад навчився проклинати його, розплющуючи і заплющуючи очі.
Лише у грудні 2017 року його включили до великого обміну полонених. Зараз Влад живе у вільній Україні: після двох з половиною років спротиву й полону, він залишився собою.
Що було раніше
Киянин Андрій Ярошук долучився до ЗСУ в липні 2023 року. Через рік отримав поранення в шию, яке спричинило перелом хребта. П'ять місяців лікування і реабілітації поставили його на ноги. Після цього лейтенант знову повернувся на фронт.
