"Характер" адаптував текст Associated Press.
Не перемир’я
Нічого на східному фронті не свідчить про швидке завершення війни. Заяви про переговори чи "обмін територіями", які лунають на Заході, тут сприймають із роздратуванням. Для бійців це звучить не як мир, а як коротка пауза, після якої ворог повернеться з новими силами.
"Мінімум, на що можна розраховувати, – це призупинення активних боїв. Але навіть цього зараз немає. Поки тривають розмови, вони тільки укріплюють позиції", – каже командир артгрупи 148-ї бригади Дмитро Ловинюков.
Четвертий рік війни
У розмовах між боями солдати часто згадують дім. Багато хто пішов у військо ще в перші дні повномасштабного вторгнення, залишивши цивільні професії. Дехто думав, що служба буде нетривалою, інші – що майбутнього тоді просто не існувало.
За цей час чимало їхніх побратимів загинуло. Ті, хто вижив, живуть у ритмі четвертого року війни. Нових людей для заміни бракує, а демобілізувати тих, хто вже на позиціях, армія не може, бо це означало б оголити фронт.
Навесні, коли в Стамбулі пройшли прямі переговори, у підрозділах навіть з’явилася надія на паузу. Але нині солдати говорять про це з чорним гумором. На дати, коли мали відбутися зустрічі, російські війська відповідали довгими й щільними обстрілами.
"Ми стоїмо тут, бо немає вибору. Назад дороги немає. І ніхто, крім нас, не прийде обороняти цю землю", – додає Ловинюков.
Покровськ під тиском
Сьогодні головні бої точаться навколо Покровська. Місто, де до вторгнення мешкало близько 60 тисяч людей, уже кілька місяців у центрі російських атак. Ворог намагається створити "кишеню" навколо нього, але українські війська тримають лінію. Попри повідомлення про диверсійні групи, які нібито заходять у Покровськ, військові наголошують: усіх їх вдалося знешкодити.
За десятки кілометрів від лінії фронту воїни Нацгвардії зі "Спартана" відпрацьовують бойові дії. Умови навчань максимально наближені до реальності – від характеру місцевості до інтенсивності роботи. "Мотивація проста – дороги назад немає. Ми тут, щоб прикривати своїх", – пояснює боєць із позивним Комрад.
"Перемир’я – не мир"
Командир батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонів також не бачить швидкого завершення війни. Його підрозділ воює на покровському напрямку й постійно шукає ресурси для того, щоб утримати позиції.
"Ми готуємося до довгої війни. Ілюзій немає: Росія не зупиниться. Може бути перемир’я, але миру не буде", – говорить він.
Філімонів відкидає розмови про можливий обмін територіями: "Москва не відмовиться від мети захопити всю Україну. Вони атакуватимуть знову. Питання лише в тому, які гарантії ми отримаємо, аби бодай поставити війну на паузу".
Схожу думку висловлює і боєць із позивним Мірче з 68-ї бригади: кожного разу, коли стартує новий раунд переговорів, бої на Покровському напрямку лише посилюються. "Щоразу, як починаються розмови про мир, на фронті стає страшніше", – каже він.
Головне фото: Evgeniy Maloletka
