Військовослужбовцю на позивний Джек 21 рік. Це його перша зима на війні. Він приїхав до Києва з Донеччини, де разом із побратимами виконував бойові завдання. Ми зустрічаємось із ним поговорити про побут взимку та розпитати, що доводиться переживати військовим, коли на вулиці -15.
«У цивільному житті зима — це коли ти мерзнеш дорогою додому, але знаєш, що там буде тепло. А тут ти просто далеко, тобі холодно, а поруч лише побратими. І ще ця тиша в порожній хаті», — говорить Джек.
Хата в селі Донеччини без світла і даху
Джек та його побратими жили в одному з сіл Донеччини, куди активно долітають FPV-дрони. У хату, в яку вселилися хлопці, раніше теж прилетіло. Вибухом пошкодило частину будинку, крізь дірку в даху тягнуло холодом.
«Ми, звісно, усе зашили, як змогли. Але це не зробило хату теплою», — говорить Джек.
Загалом у їх будинку — п’ять кімнат: кухня, ванна, спальня, гостьова і коридор. Усередині — маленький диван, ванна, туалет, раковина й дві печі. Хлопці самі зробили з дерева стільці та столи. Привезли надувні матраци й найнеобхідніші для життя речі. Джек пригадує, коли заходив у хату, перше, про що думав, як зігрітися:
Дрова на зиму заготовляли самі: їздили до лісосмуги, рубали, привозили, потім кололи і складали. Узимку піч ставала центром усього побуту.
«Біля неї завжди хтось є. Це найтепліше місце в хаті», — додає він.
Те, що в цивільному житті здавалося зайвим, тут стає необхідним, говорить Джек. Грілки для тіла, кілька шарів одягу, теплі устілки з підігрівом, гаряча вода в пляшках під ковдрою, обов’язково теплі шкарпетки.
«Ті, що бабуся зв’язала, реально найкращі», — усміхається він.
Сон у холоді та під звуки вибухів
Довкола постійно лунали вибухи. Бувало, що хата здригалася. З часом до цього звикли.
«Я міг спати, коли бахкає. А от холод — це гірше», — зізнається військовий.
Джек спав не біля печі, адже там місця хлопці швидко зайняли. Серед ночі часто прокидався, довго не міг заснути, а сон був поверхневим.
Додавала клопоту й постійна відсутність світла. Темніє рано, більшість техніки залежить від електрики. Здебільшого доводилось користуваттися генераторами, щоб нагріти воду чи зарядити гаджети:
«Нормально помитися складно. Теплої води немає. Та й сама вода не завжди є», — розповідає військовий.
Рух під загрозою
Раз на тиждень військові їздили на склад за продуктами: м’ясом, молоком, ковбасами, картоплею... Також приїжджала гуманітарна допомога, де було печиво, варення і згущене молоко.
«З нами ще жив військовий, який раніше працював кухарем у ресторані. Голодними точно ми не були», — розповідає Джек.
Проте з приготуванням були проблеми. Газу не було, тому користувалися балонами. Температура в будинку сягала семи градусів тепла. Через це продукти псувалися: картопля й цибуля замерзали, сир ставав крихким та змінював смак.
Доїхати до позицій взимку — теж пригода. Сніг робить військових помітними з повітря, форма перестає маскувати. Дороги слизькі, авто часто заносить.
«Машина водночас допомагає і додає напруги. Був момент, коли РЕБ перестав працювати, а ми саме поверталися з позиції. Просто на удачу проскочили ділянку, де були дрони, — згадує він. — Коли бачиш реальну загрозу життю, холод уже не відчувається».
На завершення нашої розмови Джек каже, що його ця зима навчила цінувати тепле ліжко.
