Американські психологи Ричард Тедеші та Лоуренс Келхон у 90-х роках ввели термін – посттравматичне зростання. Це суттєві позитивні зміни у житті людини після важкої психологічної чи фізичної травми.Частина людей, що пережили важку травму, переходить у фазу посттравматичного зростання та досягають навіть більших результатів, ніж мали раніше.

Характер поспілкувався з Ричардом Тедеші про те, як травма ділить життя людей на “до” і “після” – і скільки потенціалу є в тому, щоб дати собі час і простір зростання. 

5 стовпів посттравматичного зростання: як працювати зі своєю травмою

Ричард Тедеші став психологом з людинолюбства. Ще підлітком він хотів розуміти, як працює людський мозок та людська психіка. Особливо його цікавило одне поняття, яке складно було вписати в будь-який науковий трактат – мудрість, як спосіб розв’язувати свої проблеми та допомагати їх розв’язувати іншим. 

В університеті Північної Кароліни Ричард зустрів Лоуренса Келхона, також психолога, який став його багаторічним колегою. Обох хлопців цікавила та ж сама тема – тому вони почали працювати разом.  

post-traumatic growth Ричард Тедеші та Лоренс КелхунАвтор: FF-TIP LAB

"У 1980-х було не так багато праць на цю тему. Тому ми вирішили почати з особистого дослідження –  розмови з людьми, яких ми вважали мудрими. Щоб зрозуміти, що в їхньому житті такого сталось, що розвинуло у них цю рису. Ми почали проводити інтерв’ю зі старшими людьми та з вдовами, які пережили втрату", – згадує Ричард.  

Молоді психологи вважали людей, що прожили більше років, мудрішими; як і тих, хто у житті зазнав страждання, пройшов реабілітацію після важких травм і хвороб. Хлопці опитували тих, хто жив з паралічем, втратив зір, переніс небезпечні для життя хвороби – і не здався, а продовжив ставити цілі та досягати їх. 

Після всіх інтерв’ю, які провели Ричард та Лоуренс, хлопці зрозуміли, що всі їхні співрозмовники пройшли через п’ять різних видів змін:

  • зміни у стосунках з іншими людьми;
  • зміни у сприйнятті власної, особистої сили;
  • пошук/отримання нових можливостей в житті, які відкриваються після травми, або ж яких люди прагнуть;
  • глибше почуття вдячності за життя;
  • духовне чи екзистенціальне прозріння – зміна погляду на життєве призначення та власну місію. 

Це відкриття стало для двох молодих психологів основою роботи на всю їхню професійну кар’єру. 

Як травма може стимулювати позитивні зміни

"Біль і страждання самі по собі не змінюють нас. Все залежить від того, що відбувається після травми. От в цьому "після" криється уся тонкість – сильні, болючі переживання руйнують наші звичні способи розуміння себе та нашу систему переконань про світ, майбутнє і себе самих", – пояснює Ричард.  

З попелу можна стати Феніксом, а можна залишитись попелом, говорить психолог. З великої кількості "попелу" можна сформувати новий підхід до життя – коли стара система більше не працює, у людини не залишається іншого виходу, як вигадати нову. Інколи навіть кращу. 

Посттравматичне зростанняПосттравматичне зростанняАвтор: New York Times

"Я дуже добре пам’ятаю одного зі своїх перших героїв. Це був молодий чоловік, повністю паралізований нижче пояса. Десь в 22 роки він потрапив в автомобільну аварію – і сказав мені, що це найкраще, що з ним будь-коли  траплялося. Звучало настільки абсурдно, що в це неможливо було повірити", – розповідає  Ричард.

До травми хлопець був рок-н-рольним музикантом, вживав багато наркотиків. Подорожуючи зі своєю групою, він і  потрапив в ДТП.

"Після того, як його паралізувало, хлопець довго мусив лікуватись, а потім потрапив у реабілітаційний центр. Спершу він відмовився від наркотиків; потім повернувся додому, і помирився з батьками, з якими не спілкувався роками до того. На реабілітації показував найкращий прогрес з усіх, і почав, з дозволу лікарів, мотивувати інших молодих людей, які боролися зі своїми травмами", – говорить психолог.  

Музикант настільки зацікавився допомогою іншим, що пішов вчитись на реабілітолога-консультанта. Коли Ричард зустрів його багато років по тому, колишній наркозалежний уже став директором агентства, яке допомагало людям з обмеженими можливостями.

Познайомившись з безліччю таких історій, Ричард та Лоуренс сформували свою концепцію посттравматичного зростання – позитивної психологічної трансформації, яка може відбутися після травми.

ПТЗ демонструє, що коли ми змушені осмислити руйнування, спричинені травмою, наша боротьба може стати каталізатором змін.

Травма не обов’язково повинна бути кінцем шляху. Вона може бути початком нового.

Як в США працюють з травмами війни 

Від початку роботи з ПТЗ пройшло багато років – Ричард уже близько десяти років співпрацює з організацією для американських ветеранів Boulder Crest. Фонд заснували у 2010 році в Блюмонті, штат Вірджинія, подружжя Джулії та Кена Фальке. 

 Boulder CrestВетерани Boulder CrestАвтор: Wounded Warrior Project

Кен провів 21 рік у підрозділі спеціальних операцій ВМС США зі знешкодження вибухонебезпечних боєприпасів (EOD), і пішов у відставку з посади головного старшини. Чоловік на своєму досвіді відчув, як військовий обов’язок може впливати на психічне здоров’я. На середині кар’єри, Кен  отримав важку травму під час стрибка з парашутом. Чоловік пройшов реабілітацію – і здійснив ще понад 1000 стрибків з парашутом, очолював військових у сотнях місій високого ризику. 

"Для усіх військових та ветеранів, так чи інакше, дуже важливою концепцією є місія. Після травми вони можуть втратити це відчуття належності до своїх побратимів, втрати сенсу, відриву від цивільного суспільства. Ми намагаємось допомогти людям знову знайти це відчуття місії, сенсу в їхніх життях", – пояснює Ричард.  

Boulder CrestРетрити Boulder CrestАвтор: Boot Campaign

Нова місія може зачіпати будь-який з п’яти "стовпів змін". 

"Це може бути місія щодо їхніх стосунків з іншими людьми, та того, як вони збираються підтримувати ці стосунки. Може бути дослідження їхніх духовних та екзистенційних потреб. Може бути пошук нових можливостей, або комбінація усіх цих речей", – розповідає психолог. 

Ричард вважає, що дуже важливо, щоб ці нові місії приносили користь іншим людям – передавання досвіду, навіть і особливо досвіду ефективного проживання страждань, може змінити кілька життів водночас. А може і тисячі. 

Як працювати з людьми в процесі посттравматичного відновлення

В першу чергу – їх потрібно почути та вислухати. Сформувати довірливий стосунок, щоб людина хотіла піти на зв’язок. 

"Зазвичай терапевт щось робить з людиною, лікує її – але ми повертаємо це в інший бік. Кожна людина є експертом у власному житті. Всі самі знають, через що пройшли. Можливо, той хаос, у якому людина є зараз, має історію, пов’язану з періодом до травми. І тільки коли бачиш зв’язок "до", можна будувати "після" – чи бачить людина якесь своє майбутнє? Якщо ні, потихеньку можна будувати цей "новий шлях" разом. Але опираючись на старий", – пояснює Ричард.  

American Warrior RadioВетерани програмиАвтор: American Warrior Radio

У Boulder Crest є тижнева програма, де люди у невеликих групах з шести до восьми осіб діляться своїми історіями – і лікують одне одного через будування стосунку.

"Ми допомагаємо їм з’ясувати, як краще регулювати свої емоції. Люди зазвичай переживають сильний стрес, їм важко впоратися зі своїм стражданням. Ми намагаємося допомогти їм знайти здорові способи зробити це, заспокоїти реакції нервової системи, навчитися приходити в норму – мати справу з самими собою, своїми процесами мислення та всього, що відбувається в їхніх тілах та тривожить", – пояснює Ричард.  

Психолог говорить – у більшості військових, яких він зустрічав впродовж роботи над програмою, була одна спільна риса – місія для них була важливіша, ніж вони самі. 

Це породжує тенденцію – не просити про допомогу, адже у війську це раніше розглядали як скарги та слабкість. Хіба ж я занадто слабкий, щоб з цим впоратись? Люди хочуть виглядати сильними, заперечуючи, що визнання вразливості та прохання про допомогу – це часом і є найбільша сила.  На полі бою вам треба відкласти ці речі та йти вперед, попри свої страхи. 

Ветерани та військові в цивільному житті часто зіштовхуються з "наслідками" служби  – придушення емоцій стає проблемою, адже військові часто мають добре пропрацьовані риси:

  • бажання йти вперед, навіть коли рухатися важко;
  • готовність робити складні речі;
  • самодисципліна;
  • почуття плеча. 

"Військові часто відчують,  що їхня "цивільна" особистість не така важлива. Можливий розрив зі спільнотою погіршує відчуття ізоляції – вони вже не військові, але і цивільними себе назвати не можуть", – пояснює психолог. 

Ричард наголошує – люди "після травми" не мають вважати себе зламаними. Частиною проблеми.

Boulder crest FoundationОдне із занять Boulder crest Автор: Boulder crest Foundation

"Я наголошу. – ви не "менше", ніж були, ви більше.  Пройшовши через усе, через що ви пройшли, ви знаєте набагато більше про життя. Я можу у вас повчитись. Навчіть мене. Я не збираюся дивитися на вас як на зламану або принижену людину. Ваш життєвий досвід більший, ніж мій. Тож розкажіть мені про себе", – говорить психолог. 

Ричард Тедеші наголошує – те, що ви не помітили про себе, може стати вашою найбільшою силою. Ця впевненість може стати напрямком до зростання – неймовірного зростання. Просто зверніться за допомогою. 

В Україні працюють ветеранські організації, до яких можна звернутись:

Більше шукай у нашій мапі можливостей для ветеранів.