Їй 18. У віці, коли зазвичай думають про сесію, друзів і плани на літо, Тетяна Плахтій підписала контракт зі Збройними Силами України. Вона родом із Миколаївської області. Після школи вступила до Чорноморського національного університету імені Петра Могили, обрала спеціальність «Терапія та реабілітація». Зараз навчається заочно. Каже, поєднувати службу й освіту непросто, але відмовлятися від жодного не планує.
Рішення, яке визрівало
Думки про службу в Тетяни виникали ще до повномасштабного вторгнення.
«Я завжди з повагою ставилася до військових і розуміла, що це не просто професія — це вибір».
Рішення долучитися до війська визрівало поступово, разом із відчуттям, що хочеться бути корисною країні. Найбільше на вибір вплинула реальність навколо: втрати, боротьба нашого народу, приклад військових, які не вагаються.
«Немає “кращого часу”, якщо відчуваєш, що це твоє — потрібно діяти. Я не хотіла чекати, поки хтось інший зробить замість мене», — говорить дівчина.
Як тільки Тетяна стала повнолітньою, то підписала контракт. Каже, що страх був, але він не зупиняв:
«18 років — це не про слабкість. Це про сміливість починати доросле життя з відповідального вибору».
Найважче було сказати про це рідним. Сльози, хвилювання, страх за доньку. Згодом родина прийняла її вибір. Тепер пишаються — і це для Тетяни дуже важливо.
БЗВП: перевірка на витримку
БЗВП: перевірка на витримкуФото: архів Тетяни
Перед службою була базова загальновійськова підготовка. Недоспані ночі, ранні підйоми, холод і постійна втома. Форма в пилюці, кілька годин сну — і знову полігон.
«Це навчання не лише стріляти чи кидати гранати. Це навчання терпіти. Тримати стрій. Не здаватися, навіть коли дуже хочеться», — каже Тетяна.
Були моменти, коли складно. Були сльози від виснаження. Але саме там, каже вона, загартовується характер. БЗВП не ламає, а показує, ким ти є насправді.
«Я на своєму місці»
Перший день у війську запам’ятався хвилюванням і відчуттям нового етапу. Найбільш пам’ятним став перший бойовий виїзд.
«Було багато відповідальності та страху зробити щось не так. Але саме тоді я вперше відчула, що я на своєму місці й реально є частиною чогось важливого».
Фото: архів Тетяни
Зараз Тетяна служить солдатом за контрактом. Її завдання полягають у забезпеченні стабільного та захищеного зв’язку між підрозділами та командуванням. Вона налаштовує радіостанції, контролює сигнал, відповідає за передачу інформації.
«Інколи це чергування, іноді — виїзди. Якщо немає зв’язку — немає координації».
Дорослість, яка приходить швидше
У перші місяці служби було складно звикнути до нового ритму життя та постійної відповідальності:
«Спочатку потрібно було довести, що я тут не випадково. Але у війську поважають не вік, а характер, витримку й готовність працювати».
У підрозділі є хлопці та дівчата її віку.
«Між нами справді є особлива підтримка. Ми розуміємо одне одного без зайвих слів, бо всі дуже рано подорослішали».
Фото: архів Тетяни
Служба зробила її сильнішою і дорослішою. Вона почала більше цінувати прості речі: спокій, рідних та можливість жити. Сьогодні про вибір молодих дівчат вступати до війська Тетяна говорить так:
«Це про гідність і відповідальність. Про бажання бути не осторонь, а там, де вирішується майбутнє країни. Сучасні дівчата сильні й усвідомлюють, що можуть бути опорою не менше за чоловіків».
