Маркіян у ЗСУ вже п’ять років. Про свою службу говорить без подробиць: максимум, що виконує обов’язки стрільця. Але про готування розповідає багато й охоче. У перервах між завданнями він стає до плити й готує для себе, побратимів і досить популярного блогу в інстаграмі. Хлопець каже, що кулінарія допомагає йому зібратися, трохи заспокоїтися і відчути себе вдома навіть у місцях, дуже далеких від поняття "безпечно".

"Характер" розповідає історію Маркіяна – військовослужбовця ЗСУ і водночас кулінарного блогера. 

Перший млинець

Готування з’явилося в житті Маркіяна задовго до війни – ще в підлітковому віці.

"Я готую десь з 12 років. Було шоу по телевізору, здається, на СТБ. Я побачив, як готують, і подумав: ну, в принципі, це ж не так складно", – згадує військовий.

Автор: архів героя

Проте перший досвід був далекий від ідеалу: "У мене тоді була стара духовка. До того ж нічого не збивалося нормально – я просто все змішав – і замість тістечка вийшов один великий млинець". Але замість розчарування з’явилося бажання пробувати далі. 

Потім були кулінарні книги, рецепти, експерименти, інтернет. Так готування поступово стало частиною життя Маркіяна.

З часом він зрозумів, що його найбільше тягне до солодкого: "Кондитерка – це моє. На відміну від риби. Я її ненавиджу готувати: оця луска, кістки… фу, та ні".

Кулінар на контракті

Зараз Маркіяну 25 років. Він військовослужбовець ЗСУ. У війську вже п’ять років – контракт підписав у 20. Єдина деталь, яку він може розголошувати про свою службу, – це посада стрільця. 

Автор: архів героя

Службу хлопець поєднує з кулінарним блогом в Instagram, де у Маркіяна понад 24 тисячі підписників. На його сторінці – десятки рецептів, переважно десертів і випічки. Він знімає короткі відео, ділиться процесом, показує, як з простих інгредієнтів можна зробити щось тепле й домашнє. Хлопець ніколи не показує обличчя, і готує в масці Чеширського кота. 

На службі кулінарія стала чимось більшим, ніж просто хобі. Після бойових виходів вона перетворилася на спосіб перезавантажитись.

"Коли приходиш з позиції, хочеться просто щось приготувати. Якщо є світло – добре, якщо нема – все одно щось на плиті. Гаряче. Домашнє", – говорить Маркіян.

Автор: архів героя

Для нього готування – це відчуття дому, якого так бракує на війні. Проте Маркіян готує не лише для себе: він завжди ділиться з побратимами.

"Хлопці сідають, їдять, кажуть, що смачно. Іноді: "Це смачніше, ніж у мами чи у дружини”. А це багато значить", – усміхається він.

Готування стало для Маркіяна способом триматися, коли навколо виснаження й напруг: "Для мене кулінарія – це віддушина".

Після війни хлопець хоче спробувати себе в цій справі професійно. Каже, що мріє піти вчитися, працювати з професійними кухарями й розвиватися саме в кондитерстві.