У Міжнародний день волонтера "Характер" та Українська Волонтерська Служба розповідають історію команди фонду "Гуркіт" і військових, яких вони підсилюють.
Владислав Самойленко — голова благодійного фонду «Гуркіт», команди волонтерів та волонтерок, які з початку повномасштабного вторгнення допомагають військовим, медикам та цивільним.
Владислав Самойленко
З перших днів вторгнення вони возили гуманітарні й мілітарні вантажі в Київську, Чернігівську та Сумську області. Згодом переорієнтувалися на Схід та Південь: Донеччина, Луганщина, Херсонщина.
Владислав пояснює, що «Гуркіт» працює одночасно у двох паралельних напрямках:«Перший — це тактичний рівень: ми відкриваємо слоти під запити бійців на авто, дрони чи підтримку ППО. Це збори в межах 50–400 тисяч гривень. Другий — тактично-стратегічний: це запити від батальйонів, полків чи бригад на мільйони. Ідеться про комплексне забезпечення — десятки гранатометів, міномети, автівки, РЕБи, сотні дронів і навіть тисячу боєприпасів».
Саме на такий великий комплект "Гуркіт" відкрив збір цієї осені.
За ці кілька років роботи вони передали понад 200 авто, 128 генераторів, 200+ дронів, понад 100 оптичних приладів і 120 тонн гуманітарної допомоги.
Цієї осені волонтери "Гуркоту" збирали для Третього армійського корпусу на наземні роботизовані комплекси. Запит надійшов від давнього друга команди — Ілгама, урбаніста, який до війни працював над озелененням і громадським транспортом Києва, а зараз служить й розвиває лабораторію безпілотних систем.
«Військові зараз виконують з роботами надскладні задачі з евакуації поранених, доставки вантажів до позицій: як до наших, так і з сюрпризами для противника. Якісні наземні роботи — це вже не експерименти, а ефективні рішення, за якими найближче технологічне майбутнє», — пояснює Владислав.
***
Вадим служить у бригаді "Хартія". У цивільному житті він був міським планувальником. Сьогодні ж займається радіоелектронною боротьбою. Його історія співпраці з "Гуркотом" почалася з давньої дружби.
"Ми давно знайомі з Владом Самойленком. Разом вривалися в активістські двіжі. Займалися питаннями транспорту та інклюзивності міста. Через громадський бюджет змушували Київ вживати ефективні рішення з безпеки дорожнього руху, створювати наземні переходи, острівці безпеки, антикишені, малі кільцеві розв’язки, — розповідає Вадим і додає: — До “Гуркоту” я прийшов вже після мобілізації. Бригаді були вкрай потрібні малі РЕБи для груп піхоти, які пішки добиралися до позицій. Фонд за два місяці зібрав кошти на 50 таких комплексів. Вони й донині активно працюють під Куп’янськом».
Команда фонду
Розширення бригади, після переходу на корпусну систему, вимагає негайного масштабування і підрозділу РЕБ. Щоб надійно прикривати піхоту на нових напрямках, виникає величезна потреба у придбанні великих комплексів та інфраструктури для них. Крім того, не менш важливими є потреби в поточному ремонті та обслуговуванні обладнання.
«Ми постійно знаходимося в стані пошуку ресурсів на закупівлю великих РЕБів та інфраструктури довкола них. Без волонтерської допомоги було б дуже складно експериментувати з новим обладнанням, яке не пройшло державної сертифікації, але встигло успішно проявити себе на полі бою», — каже Вадим.
***
Володимир — начальник відділення управління застосування мобільних вогневих груп штабу зенітної ракетної бригади — переконаний, що для ППО волонтери стали «чарівною паличкою» у швидкому реагуванні на тактичні зміни ворога.
«З “Гуркотом” я познайомився через мого знайомого офіцера з повітряного командування, він запропонував організувати збір для нашої бригади — так і зав’язалася наша співпраця, а саме збір “Джедаї ППО”. Він допоміг повноцінно забезпечити 10 мобільних вогневих груп з усім необхідним для цього обладнанням», — розповідає Володимир.
Благодійний забіг "Гуркоту"
Він підкреслює, що потреби часто стосуються коштовного обладнання та постійного ремонту техніки.
«В ході активного ведення бойових дій тактика застосування сил і засобів повітряного нападу противника постійно змінюється. В цьому випадку волонтери стають, так би мовити, “чарівною паличкою”, швидко закриваючи деякі потреби та стоячи пліч-о-пліч на захисті нашої держави», — підсумовує Володимир.
***
Владислав Самойленко пишається, що 14 людей, які раніше волонтерили у фонді, нині мобілізувалися до війська або працюють у стратегічних оборонних підприємствах держави.
"БК" для Ахіллесу
"Наш вплив — це передана зброя, транспорт, безпілотні системи, РЕБи, медицина, які ми передавали й передаємо надалі орієнтовною вартістю понад 150 мільйонів гривень. Усе це вже врятувало тисячі життів українців, допомогло вистояти в складних умовах або сточувало військовий потенціал ворога на нашій території, — каже Владислав і додає: — Противник поставив за мету “війну до останнього українця”, а наша задача, як країни та суспільства, не лише вижити, а й знищувати економічний, демографічний, військово-промисловий потенціал Росії. Власне ми не маємо іншого вибору, як чинити опір, підтримувати одне одного".
