"Характер" переповідає історію Kyiv Post.
"Українська Ана"
Її легко впізнати за коротким зеленим волоссям і татуюванням абрикоса на руці. В інтернеті вона відома як "Ukrainian Ana". У реальному житті – це харків’янка Анастасія Параскевова, яка вже понад десять років у самому серці громадянського опору.
"Мені просто треба зібрати 16 тисяч доларів на продуктовий хаб", – каже вона, сідаючи за телефон і записуючи чергове звернення.
Абрикос – це пам’ять про батька, який любив саджати дерева й загинув від російського "Граду" у власному дворі. Тепер Анастасія бореться за те, щоб інші двори в Харкові залишалися безпечними.
Від площі Свободи до окопів
Усе почалося для неї ще під час Євромайдану. Київ тоді став центром протестів, але й у Харкові щодня збиралися сотні й тисячі людей. Анастасія була серед тих, хто тримав площу Свободи.
"Спочатку нас було небагато. А потім люди почали підтягуватися. Було три тисячі, п’ять, десять. І зрештою нас уже неможливо було ігнорувати", – згадує вона.
Харківська поліція часто закривала очі на провокації. "Я бачила, як поліцейський забрав пістолет у нападника – і одразу повернув йому. Це було абсурдно", – сміється сьогодні Анастасія, але тоді це було небезпечно.
22 лютого 2014 року, коли Янукович утік до Росії, на площі Свободи зібралося близько ста тисяч людей. Це була перемога, але вона стала лише початком наступних випробувань – Крим, Донбас, нова війна.
Повернення до війни
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, харків’яни знову були серед тих, хто діяв без наказів зверху. Одні ставали до війська, інші евакуювали людей з гарячих точок, ще хтось ремонтував машини чи збирав "гуманітарку".
Анастасія зрозуміла: її сила – у зборі коштів і організації. Вона вміє переконати, пояснити, підняти тисячі доларів одним тредом у Twitter. І щоразу, коли військові залишалися без машини чи без дрона, вони писали їй.
"День без дрона може коштувати життя", – каже командир із позивним Махно, керівник підрозділу "Фенікс" 113-ї бригади. Саме цю бригаду Параскевова підтримує особливо активно.
"Вона реально підняла шалені суми", – підтверджує журналіст і друг Девін Вудолл.
Машини, генератори й "типові робочі дні"
Поїздки на позиції "Фенікса" стали для неї буденністю. За тридцять кілометрів від росіян бійці фотографуються біля пікапа з кулеметом – машина куплена на волонтерські гроші.
"Було страшно, вибухи били прямо над нами, але що поробиш – типовий робочий день", – говорить боєць із позивним Художник.
Анастасія не обмежується однією бригадою. Вона допомагає 43-й механізованій, 138-й, підрозділу "Кракен", 116-й бригаді. "Але щомісяця стабільно працюю з 'Феніксом'", – пояснює вона.
"Душа Харкова"
Окремий фронт – їжа. Анастасія збирає гроші для волонтерського центру "Душа Харкова". Тут з першого дня великої війни варять борщ у величезних казанах і годують переселенців.
Будівля пам’ятає вибухи – у 2022 році сюди влучила ракета, загинув охоронець. Усередині – прапори військових частин, яким допомагали. На стіні – відома марка з "русскім корабльом".
"Ці люди щодня готують для сотень сімей. Але зараз самі у складній ситуації", – каже Анастасія, записуючи відео для підписників. І додає: "One take!" – з усмішкою, бо завжди встигає з першого дубля.
Потім вони завантажують бус і розвозять їжу до шкіл, серед яких – заклад для дітей і дорослих з особливими потребами.
Магія виживання
Харків живе під постійними обстрілами: дрони, ракети, авіабомби. Але коли батальйон втрачає останню машину чи кухня лишається без продуктів, завжди знаходиться телефон Параскевової. Тоді вона відкриває X – і стається диво.
За час повномасштабної війни вона зібрала вже понад 600 тисяч доларів. Для Харкова це не просто гроші – це шанс на життя.
Один дрон, одна автівка, одна каструля борщу – і ще одне врятоване місто.
