Джерело: 66 ОМБр
Ситуація сталася у 66-ій окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. Воїни бригади зустріли окупанта на своїй позиції. Він там опинився через обман свого командування: російському військовому сказали, що на тій позиції його чекатимуть свої.
Коли окупант потрапив у полон, почався черговий штурм росіян.
"Я знаю, що наші штурмовики навіть не будуть дивитися. На мені не написано, хто я: українець, поляк чи грузин. Я знаю, що мене йдуть убивати свої ж. І я знаю, що мені треба боротися за своє життя, мені треба оборонятися", — розповідає полонений.
Саме тому він узяв до рук зброю і разом з українськими військовими почав відбивати штурм російської армії.
Пізніше полонений розповів про свою мотивацію йти воювати проти українців і настанови, які отримав: "Казали: візьміть терориста! Якщо у нас в росії спеціальна військова операція, то вона йде як визволення. Як нам каже Соловйов, Скабєєва: фашисти! Вони вже не неонацисти, вони — терористи! А всі знають, що у терористів нема імені й віри ... Після першого бойового завдання я зрозумів, що не все так, як показують по телевізору".
Що було раніше
"Плечима своїми тебе закриє..." – ці слова з Псалма 90 Василь Федоренко читав побратимам у бункері "Джерело" на "Азовсталі". Василь – офіцер 23-го загону морської охорони ДПСУ і єдиний капелан заводу. 16 травня 2022 року він вийшов з "Азовсталі" за наказом. Після Оленівки його перевели до СІЗО №2 у Камишині. 14 червня, після трьох років і місяця в полоні, Василь повернувся додому.
Головне фото: Libkos
