Джерело: Глухів.City
Юрій з дитинства був самостійним: сім'я рано втратила батька і мама змушена була багато працювати, тому два її сини рано почали справлятися з хатніми обов'язками.
Хлопець любив майструвати з дерева, тому й працював столяром, навіть після здобуття освіти у педагогічному університеті. Любов Юрія до дерев проявилася у садівництві: біля хати матері він висадив великий сад.
Юрій Загута в дитинстві
З дитинства хлопець мав проблеми зі здоров'ям: йому діагностували астму. Проте він не хотів поступатися одноліткам і нікому не признавався про хворобу. Навіть під час перевірки у військкоматі у 14 років затримував дихання, щоб не хрипіти. Саме через астму йому не вдалося стати на захист країни у 2014 році.
Проте це не стало завадою у 2022 році. Пономасштабне вторгнення Юрій зустрів у Хорватії. Він відразу повернувся в Україну і пішов у ТЦК у Львові. Проте місць не було. Юрій з другом їздили Україною, щоб знайти ТЦК, яке відправить їх на фронт, і знайшли таке у Вінниці.
З квітня 2022 року Юрій Загута служив у "Азові". Воював на Запорізькому, Донецькому напрямках.
"Юрію ніби щастило. Побратими розказували, що думали, що він безсмертний. У таких перепалках був і виходив", — згадує пані Олена.
Далі був Серебрянський ліс на Луганщині. Коли Юрій був на ротації, то мати помітила тривожний знак:"Він приїхав і рано-вранці вже вирушив на службу. Того ж вечора піднялася дуже сильна буря. У нас зламалася черемшина — таке велике дерево".
Після цього у Серебрянському лісі були надзвичайно жорстокі бої: безперервні, нищівні обстріли, такі інтенсивні, що навіть не було змоги зробити окопи. Юрій загинув 23 листопада 2023 року. "Немає Юри на зв'язку. У мене аж дах їхав. А після думаю, як він казав: "Буде зв'язок – вийду". Але цього разу сталося, що він так і не вийшов", – з сумом розповідає пані Олена.
Після загибелі сина вона отримала повідомлення від матері його побратима: "Я перед вами стою на колінах за те, що ви виховали такого сина. Я на днях дізналася, що ваш син витягував мого сина після того як він загинув, хоча позиції вже були не наші. Він дозволив мені його поховати і я тепер маю куди ходити. Вічна пам'ять вашому синочку".
Головне фото: Глухів.City
