ГО "Українські ЛГБТ-військові за рівні права" оприлюднила результати масштабного дослідження про становище ЛГБТК+ військових у Збройних силах України та сприйняття цієї теми суспільством.

"Характер" проаналізував результати дослідження. До нього залучили 1000 респондентів. Опитування проводили у листопаді 2024 року.

Скільки ЛГБТК+ служать у війську

Автори дослідження підкреслюють, що армія – це зріз суспільства. Якщо орієнтуватися на світову статистику, приблизно 5–10% особового складу ЗСУ можуть належати до ЛГБТК+ спільноти. Станом на січень 2025 року до об’єднання українських ЛГБТК+ військових входили понад 600 відкритих учасників, а представники спільноти служать щонайменше у 59 підрозділах.

Однак значна частина військових ЛГБТК+ не розкривають ідентичність навіть найближчим колегам, через страх дискримінації та втрати кар’єрних перспектив. Це унеможливлює точну офіційну статистику і гальмує зміни в системі.

Як суспільство ставиться до ЛГБТК+ військових

  • 71,8% українців погоджуються, що ЛГБТК+ "беруть участь в обороні країни та громадській діяльності так само, як і гетеросексуальні люди".

  • 63,3% підтримують прирівняння партнерів/партнерок загиблих військових ЛГБТК+ до членів сім’ї для отримання виплат і пільг.

  • 63,3% вважають, що партнери і партнерки загиблих гомосексуальних, бісексуальних і трансгендерних військових мають бути прирівняні до членів їхніх родин.

  • 57,4% підтримують компенсації від держави для військових, які зазнали утисків через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.

При цьому лише 19,2% українців особисто знайомі з ЛГБТК+ людьми, а найбільше схвальне ставлення демонструє молодь 16–29 років і мешканці Києва.

Правові проблеми і "сірі зони"

Дослідження показує, що головною проблемою залишається відсутність легального визнання одностатевих пар. ЛГБТК+ військові досі не можуть укладати шлюб або зареєстроване партнерство. Це особливо критично в умовах війни: цивільний партнер не має автоматичного права отримати виплати чи ухвалювати рішення щодо лікування, поховання тощо.

Закони №3515‑ІХ і №3995‑ІХ, ухвалені наприкінці 2023-го і восени 2024-го, дали можливість військовим особисто вказати у розпорядженні, хто отримає виплати у разі полону чи смерті. Але це лише тимчасове рішення, яке не прирівнює партнерів до членів сім’ї і не забезпечує всього спектра прав.

Військовий у полоні чи зник безвісти: кому дістануться виплати і як на це вплинути

Також у законодавстві досі немає чіткої заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності у війську.

Що кажуть самі ЛГБТК+ військові

У розділі "Голоси військових ЛГБТК+" зібрали їх особисті історії. Вони діляться страхами відкритості, психологічним тиском, випадками їх звільнень за надуманими підставами: "Я не можу бути відкритим перед людьми. Це психологічно пригнічує" чи “Командир тричі направляв мене на ВЛК, щоб звільнити, бо я трансгендерна жінка".

Водночас є приклади прийняття з боку командирів і побратимів: "Я вирішив розповісти хлопцям – і вони поставилися нормально". 

Як з цим питанням в інших країнах

У більшості країн-членів НАТО військові ЛГБТК+ захищені від дискримінації на рівні законодавства, а одностатеві пари мають ті ж самі права, що й гетеросексуальні сім’ї. У Швеції та Канаді військові можуть відкрито служити ще з 1990-х років, а в США скасування політики "Don't ask, don't tell" у 2011 році стало переломним моментом для видимості ЛГБТК+ у війську. Там антидискримінаційні політики вважають чинником, що підвищує згуртованість армії та її боєздатність. 

В Україні ж досі немає повноцінної заборони дискримінації у війську та інституту цивільного партнерства для військових ЛГБТК+, що створює правові прогалини і ставить частину захисників у нерівні умови.

Головне фото: Andreas Stroh