Підготовка до теракту
“Вишикували нас на вихід, і ми пішли до того бараку, на промку. За день до теракту ми побачили, що вони почали копати окоп собі. Ми ще посміялися: мовляв, бояться чогось. Приміщення було на околиці Оленівки – цех колишнього виробництва. Вони на швидку руку зробили там, ще й так символічно, 200 місць. Серед нас були і командири, і солдати, але лише азовці. Це була цілеспрямована акція проти "Азову", – пояснює Білий, також військовий 12-ї бригади "Азов", звільнений з полону.
Білий
Білий каже, що росіяни ретельно планували теракт проти українських військових. І пояснює, що в ніч перед вибухом людей випускали в туалет лише по одному, щоб мінімізувати можливість одночасної присутності більше ніж однієї людини на вулиці. Це робилось з розрахунком на те, щоб під час вибуху максимальна кількість військових опинилася в бараці, забезпечуючи максимальний ефект від атаки.
Момент вибуху
“Лежу. Розвертаюсь. Бабах. Чую, як другий поверх наді мною складається. Побратим разом з ліжком падає на мене. І просто відчуваю, як у мене кров з голови на коліна ллється… Починаю йти до виходу і бачу якийсь лютий хорор… Потім повернувся за побратимами. Дивлюсь – двоповерхове ліжко, а хлопець спить. Думаю: «Бл*ть, ти чого спиш?» Дивлюсь – а в нього дірка в голові", – говорить Грек, військовослужбовець 12-ї бригади «Азов», звільнений з полону.
Грек військовослужбовець 12-ї бригади «Азов», звільнений з полонуФото: Характер
Перші години після теракту
Кілька годин до поранених не допускали ні медиків з інших бараків, ні карети «швидкої». Тільки близько п’ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених.
"Мені приносять не ноші, а ЗСУшний спальний мішок. Як виявилось, до цього в ньому витік якийсь наш хлопець. Він повністю в крові. До цього я всю ніч пролежав на землі – холод був нереальний… Мене кладуть у цей мішок, а там юшка плаває…", – говорить Веб.
Веб військовослужбовець 12-ї бригади «Азов», звільнений з полонуФото: Характер
"Реабілітація" після Оленівки
Після теракту українських військових росіяни перевезли до своїх тюрем. "Лікування та реабілітація" відбувались лише в нелюдських умовах. Веб розповідає:
"Одного дня приходять до мене хірурги. Один такий дрищ в окулярах, а другий – здоровий, жирний, ніби байкер або батюшка. І саме цей другий береться за мене.
Спочатку витискає гній із рани – туди залетів якийсь уламок... Легкий, тонкий, закручений. Він зайшов під шкіру і дійшов аж до ребра. Вичистили. Почали давити – гній був як заморожене вершкове масло – така ж консистенція".
Докладніше про події в Оленівці та перебування у ворожому полоні військові розповіли у подкасті на YouTube-каналі Характер.