Бугурт – це командний вид спорту, по суті, середньовічний бій, але зі спеціальною пом'якшеною зброєю і обладунками, а не затупленою сталевою.
У цьому виді спорту ветерани повторюють лицарські бої з правилами, адаптованими під різні потреби. Тобто, якщо один боєць без руки, то інший відкладає щит і б'ється лише мечем. Якщо боєць на кріслі колісному, то інший сідає на стілець і б'ється сидячи.
Середньовічний бій як вид спорту зареєстрували в Україні ще у 2016 році. Оскільки з повномасштабним вторгненням багато його учасників пішли на фронт, зараз катастрофічно не вистачає тренерів. Саме тому Український ветеранський фонд і проєкт "БугуртСіч" запустили школу бугуртних тренерів.
До цього спорту зараз активно залучають ветеранів. Він стає свого роду їхньою реабілітацією. "Ми хочемо зробити класний двіж, який сам по собі буде терапевтичним. Де людина буде приходити і знаходити своїх: побратимів. Де буде знаходити те, що буде подобатися їй робити. Щоб вона прийшла і наповнилася цим ресурсом", – пояснює ветеран Ігор Парфентьєв, засновник "БугуртСічі".
Для участі в бугурті вимагають резюме від лікаря стосовно поранень військового і, відповідно до нього, визначають рівень взаємодії ветерана у цьому спорті. Іноді навіть маркують кольором ділянку тіла захисника, яку не можна бити.
Вже зараз бугурт допомагає ветеранам відновити здоров'я після поранень і контузій, а також зміцнити психіку. "Це позбавило мене від агресії, – розповідає ветеран Дмитро Федотов про свій досвід занять бугуртом і додає: – Психологи і реабілітологи казали, що це дуже добра фізична діяльність, яка допомагає організму і мозку поставити себе на місце. А також підвищити свою фізичну підготовку і форму".
Охочі можуть зареєструватися на тренування, які наразі проходять у Києві та Ірпені. Форми для реєстрації є у шапці профілю проєкту в інстаграм.
Що було раніше
Після важкого поранення не так просто знову довіритися тілу, вийти з ізоляції, дозволити собі радість і ризик. Але спорт – навіть коли це не "великий спорт", а просто рух у групі – повертає внутрішній контроль і змушує тіло слухатися. Це історії ветеранів, які втратили частину себе – фізично й морально – і знайшли новий сенс у команді, у грі, в тому, щоб просто сісти на крісло колісне і зіграти у баскетбол.
Головне фото: БугуртСіч
