“Характер” у співпраці з центром ініціатив “Повернись живим” розповідає історії ветеранів, які повертаються до життя через адаптивний спорт.
Олександр Баталов: "Якщо ти вижив – піднімай руки, ноги, голову і живи!"
Олександр прийшов до військкомату в перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку його не взяли – сказали чекати. Але він не став: "Я рік готувався. Займався тактичною медициною, стрільбою, тренуваннями. Коли подзвонили – був готовий".
Служив Олександр у стрілецькому батальйоні під Бахмутом. Командував відділенням з одинадцяти бійців: "У мене був позивний “Батя”. Хлопці казали: якщо Батя сказав іти – йдемо; якщо Батя каже ні – не йдемо. Ми довіряли одне одному".
Під час штурму лісосмуги Олександр підірвався на міні: "Це була сильна атака, мінне поле, артилерія. Мене винесли. Поранення і як наслідок: ампутація правої ноги вище коліна".
Попереду – лікарня, десятки операцій, погана робота нирок, болісна невизначеність: "Коли запрацювали нирки, пішло і відновлення. Чотирнадцять операцій, щоденна анестезія. Реабілітація тривала понад три місяці. Але я хотів стати на ноги – і не просто на протез, а саме на обидві ноги".
До самого себе Олександра повернув баскетбол: "Я грав ще у школі. Був малим: метр сорок вісім у кепці, але добре стрибав. Мені захотілося перевірити: а зараз зможу?" Про спортивний табір з баскетболу на кріслах колісних для ветеранів і ветеранок, який організовує Центр Ініціатив “Повернись живим,” дізнався з реклами у соцмережах: "Довго вагався. Не знав: заповнювати анкету чи ні. Але таки заповнив. А за тиждень до табору впав у ванній. Подумав тоді, що взагалі не поїду. Але зібрався, приїхав – і не пожалкував".
Для Олександра цей табір став чимось набагато більшим, ніж просто тренування. Він згадує, що з першої хвилини відчув безпеку: закрита територія, чітка організація, підтримка з боку команди, якісна медична опіка. До баскетболу додавалися й інші активності: стрільба з лука, теніс, тренажери, реабілітація, масажі. Все це створювало відчуття, ніби тебе справді бачать і підтримують не лише як пацієнта, а як людину, яка хоче відновитися. Найціннішим для нього стала атмосфера команди: ти серед своїх, працюєш у своєму темпі, без тиску, з гумором і драйвом. Він описує цей досвід як ковток повітря, який дає сили знову піднятися: "Занадто багато людей брали участь у тому, щоб я вижив. І якщо вже вижив – треба піднімати голову, руки, ноги. І жити".
Семен Лагун: "Я не знав, що є баскетбол на кріслах колісних. Побачив і зрозумів: це нова ціль"
До 24 лютого Семен не мав жодного стосунку до армії. Після повномасштабного вторгнення пішов до військкомату: "Мене записали у папірець – і не подзвонили. Я пішов до тероборони, потім – до добровольчого підрозділу".
Таким чином Семен потрапив до війська. Воював у Мар’їнці, як піхотинець, оператор озброєння. Поранення отримав під час евакуації побратима: "Медик залишив на позиції зброю. Коли треба було повертатись по неї, я визвався супроводжувати його. Коли вже йшов назад – підірвався на міні".
Лікарі були впевнені, що у Семена буде ампутація: частина п’яткової кістки була відірвана. Але завдяки випадку й правильним людям цього вдалося уникнути: "Мій побратим мав знайомих у Львові. Там були британські й українські хірурги, які за 10 годин зібрали мені ногу: пересадили тканину, відновили кістку. Тепер я можу ходити. Можу навіть пробігтися".
У спорті Семен опинився майже випадково, але це стало поворотом: "Я не знав, що є баскетбол на кріслах колісних. Побачив – і зрозумів, що це не просто класно. Це драйвово. Це нова ціль".
На Іграх Нескорених 2023 року він уже був учасником. Потім – асистентом тренера на міжнародних змаганнях. Тепер же він тренер для інших ветеранів: "Я побачив, як хлопці на кріслах колісних грають – і вже не міг не приєднатися. Ми почали готувати свою команду. І поїхали представляти Україну на Invictus Games".
Семен тренує й ветеранів у таборі від Центру ініціатив "Повернись живим": "Нам не вистачає масштабу. У нас величезна кількість ветеранів, а виїзд за кордон – раз на рік. Їм потрібне місце, де можна бути собою, тренуватись, зростати. Ці кемпи – це не про розваги. Це про виживання, але вже інше".
Всеукраїнські змагання – простір для побудови спільноти
Вперше Семен і Олександр зустрілися на Всеукраїнських змаганнях з баскетболу на кріслах колісних, що проходили 10-11 червня. А нині знову побачаться на наступних змаганнях – цього разу з волейболу сидячи, що пройдуть 5-6 липня. Змагання стануть логічним продовженням спортивного табору для новачків у цьому виді адаптивного спорту, що проходить з 30 червня по 4 липня.
Організатори запрошують всіх охочих відвідати цю подію та підтримати ветеранів та ветеранок на спортивному майданчику. Окрім самих змагань на події діятимуть інтерактивні зони, майданчики для адаптивних видів спорту, лекторії, дитяча зона.
"Такі змагання – це не просто спорт. Це можливість побути серед своїх. Там спокійно. Свої жарти і свій ритм", – говорить Олександр.
"Там, де люди, які пройшли те саме, що й ти, усміхаються і живуть – там починаєш знову вірити, що зможеш", – додає Семен.
Подія відбудеться 5–6 липня. Її організовує Центр ініціатив “Повернись живим” за підтримки Міністерства у справах ветеранів спільно з компанією Ciklum.
Вхід вільний за попередньою реєстрацією.
Деталі – на сайті Центру ініціатив "Повернись живим".
