Динозаври і кераміка
Вікторія Белявська народилась у Голубівці на Луганщині – місті, яке з 2014 року окуповане. Керамікою захопилася вже в Києві. У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, пішла на майстер-клас і зліпила світильник у формі динозавра, бо не знайшла в магазинах нічого, що б її влаштовувало. Відтоді глина стала її основним заняттям.
Ідею інклюзивних тарілок Вікторія підгледіла в соцмережах: зберегла відео з "one-handed plates" у Telegram-каналі для натхнення. А потім просто зробила першу. Каже, була здивована, що в Україні досі ніхто не пропонував щось подібне, хоча людей, які потребують таких тарілок, багато: і серед цивільних, і серед військових.
"Я керамістка. Просто взяла шматок глини й зліпила. І вийшов інклюзивний посуд. І так сталося, що він знадобився", – говорить вона.
Для своїх робіт часто надихається Донбасом: запах акації, терикони над шахтами – ці образи з дитинства живі в її кераміці.
"Я не думала, що створю щось настільки потрібне. Просто хотіла, щоб у кожного була улюблена тарілка", – стинає плечима керамістка.
Не чарівна тарілка, але значно спрощує життя
Перший поштовх до більш практичного створення саме таких тарілок надійшов від кафе "Naushi". Його власники звернулося до Вікторії із запитом зробити посуд для людей з інвалідністю.
Інклюзивні тарілки Белявської мають продуману форму: штифти різної висоти, допоміжні зони, бортики, що утворюють опору для їжі.
"Я уявляю, що саме їсть людина. Наприклад, велике філе – його можна розрізати й перекласти шматочок у меншу зону. Огірок, помідор, котлетка – у кожного елементу є свій сектор. Навіть булочку можна наколоти на бортик", – пояснює керамістка.
Її тарілки підходять для людей, які мають одну робочу руку після інсульту, поранення або через хворобу ДЦП. Вікторія визнає, що вони не універсальні: "Це не чарівна тарілка. Вона не підійде тим, у кого двостороння ампутація. Але якщо є хоча б одна робоча рука, то вона значно спрощує життя. У побуті ми не усвідомлюємо, наскільки допомагає друга рука. І тільки коли її немає, розумієш, як важко елементарно поїсти".
Мрії і плани керамістки
Станом на літо 2025 року Вікторія виготовила понад 300 інклюзивних тарілок. Частину з них передала "цільовій аудиторії" безкоштовно, завдяки ініціативі "підвішеної тарілки": кожен може оплатити одну таку тарілку, а майстриня передає її ветерану або дитині з порушенням моторики. Вартість однієї такої тарілки – 800 гривень.
"Хтось купує для друга, хтось для брата чи когось з класу. Хтось каже: хочу, щоб ця тарілка дісталася тим, кому справді треба. І тоді ми передаємо її від імені людини", – пояснює Вікторія.
Її посуд замовляють для стареньких батьків. Є вони і в деяких закладах харчування. Мрія керамістки: щоб у кожному ресторані була бодай одна інклюзивна тарілка.
У планах Вікторії: зробити ще й адаптивні глибокі тарілки, горнята. Вона хоче зібрати ветеранів, щоб разом записати відео з простими рецептами: "Часто вони їдять лише варені овочі, не експериментують. А я жартую, що до тарілки ще книжку треба випустити: як швидко й смачно приготувати обід однією рукою".
Кожну тарілку мисткиня виготовляє вручну. Вона проходить кілька етапів обпалення. Робота з глиною складна: буває, що вся партія – брак. Піч випалює 8 годин, потім ще 10 годин йде на охолодження. Іноді 10 виробів, зроблених за два тижні, розсипаються через ймовірний брак.
"У керамістів є традиція: рахувати, скільки разів на тиждень ти плакав у майстерні. Але ми просто починаємо спочатку. Бо знаємо, для кого це робимо", – ділиться Вікторія.
