Характер переповідає історію Ірини Тезик від "Української правди".
Костянтин Тезик, син Ірини, пішов до військкомату в перший день повномасштабної війни. Йому було 35. Він став оператором дронів і служив на Харківщині та Донеччині. Костянтин загинув 31 жовтня 2023 року під Бахмутом. Ірина завжди жила для сина і вирішила зробити для нього останній подарунок – церкву, де пам'ять про нього могла би жити і у молитвах інших людей.
"Ма, завтра добровільно хочу піти у військкомат"
Коли почалася повномасштабна війна, Ірина була на заробітках за кордоном.
"Почула новини – у мене почалася істерика, я плакала, а люди не розуміли, що сталося. Зателефонував Костя. Каже:"Ма, завтра добровільно хочу піти у військкомат”. Я сказала, що підтримаю будь-яке його рішення"", – згадує Ірина.
Костянтин був єдиним сином Ірини. Вона мала молодшу дочку, яка загинула внаслідок нещасного випадку, коли їй було всього три роки. Ірина працювала на трьох роботах, щоб дати Костянтину хороше дитинство. Вона була вчителькою музики в школі, музичною керівницею в дитсадку та керівницею ансамблю в місцевому будинку культури. Крім того, періодично їздила на заробітки до Ізраїлю.
Воїн Костянтин Тезик з рідними
Ірина розповідає, що син був веганом – змінив свої харчові вподобання після перегляду документального фільму "Земляни", який показав йому жорстоке ставлення до тварин. "В мене нерви не витримали: не могла додивитися фільм. А Костя додивився до кінця. І з того часу перестав їсти м’ясо. Він і мене залучав, але я поки не наважуюсь, хоч і задумуюся", – розповідає Ірина.
"Це було останнє прощання"
Спершу Костянтин долучився до тероборони, а в травні 2022 року поїхав на фронт.
Ірина і її брат Анатолій неодноразово навідували його під час служби. Одного разу Ірина поїхала на Харківщину попри перестороги сина: "Костя мене просив не їхати, бо дуже гаряче було на той момент, сильно бомбили. Я сказала: "Добре, синку, як ти сказав, так і буде, але поїхала все одно"". Вона привезла гуманітарну допомогу та частину передач від рідних.
"Ми тоді сказали одне одному: "До побачення, але ми ще обов’язково побачимося”, – і це було останнє прощання", – згадує Ірина.
"Не буде кому згадувати його"
31 жовтня 2023 року Ірина дізналася про загибель сина. "Дзвонить брат і каже: “У тебе дівчата вже прибирають у дворі”. Я одразу все зрозуміла", – згадує вона. Костянтин загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом.
Церква УПЦ в Петриківцях
Після похорону Ірина не могла знайти собі місця – і вирішила збудувати церкву. Вона згадала про традицію ставити каплички на честь загиблих, ідея їй сподобалась, але зрештою вона вирішила побудувати храм. "Пам'ятник – це просто каменюка. Хотілося щось для душі", – говорить Ірина.
Перший храм Православної церкви України у Петриківці
Церкву Ірина збудувала на власному городі, використавши заощадження Костянтина та частину виплат за його загибель. Поряд жінка вирішила збудувати трапезну. Досі у селищі бути тільки храми УПЦ МП. Церква, яку побудувала Ірина, стала першим храмом Православної церкви України (ПЦУ) у Петриківці.
Особливу увагу жінка приділила оздобленню храму. Престол оздобили петриківським розписом – традиційним для регіону. Місцеві майстрині також вишили багато рушників для храму: жодного з яких не довелося купувати.
Окрім замовленого іконостасу, в храмі помістили ікону, що належала прадіду Ірини. Її ретельно реставрували, і вона займає чільне місце в храмі.
"Одна пара вирішила похрестити у нас доньку. А на знак вдячності вони подарували ікону з Бахмута. Вона досить велика і має одну особливість – ризи на святих не намальовані, а зроблені з тканини, – розповідає Ірина і каже, що це символічно: – Костя загинув під Бахмутом, а ця ікона ніби за ним послідувала".
Ірина планує створити й Алею слави, присвячену загиблим воїнам, у Петриківці. Вона вірить, що люди будуть приходити сюди, молитися і пам’ятати загиблих.
Головне фото: З архіву Ірини Тезик, надане для Радіо Свобода
