Адаптивний одяг
Уявіть: на тілі апарат зовнішньої фіксації. Ви не можете підняти руку чи просунути ногу в звичну штанину. Вам потрібен одяг, який розкривається, обгортає тіло і застібається вже після того, як його допасували до пораненої частини тіла. Саме такий одяг називають адаптивним і зручний він не лише для пораненого бійця, а й для санітарів і родичів, які йому допомагають.
На вигляд такий одяг майже не відрізняється від звичайного: футболки, шорти, худі, штани. При цьому він має приховані деталі: спеціальні застібки, липучки або кнопки, які дають змогу відкривати одяг збоку, на плечі чи по всій довжині рукава або штанини.
Часто поранені військові не хочуть ходити в лікарняному одязі. Вони не хочуть виглядати пораненими, тому просять звичний одяг. Комфорт в цьому випадку їм забезпечують саме адаптивні речі.
"Швейна рота"
У 2022 році "Швейна рота" почалася з повідомлення Марини Пальченко в чаті колишніх учениць курсів крою та шиття. Марина побачила допис у соцмережах про потребу в балаклавах для бійців тероборони, які пішли захищати Дніпро. Вона мала досвід: у 2014–2015 роках шила і перешивала речі для поранених у дніпровських шпиталях. Її заклик підхопила Ксенія Самойлич. Хоча вони майже не спілкувалися, зібралися миттєво: принесли свої машинки, нитки, навіть шифон і атлас, бо іншої тканини просто не було.
Ксенія Самойлич
Приміщення надала IT-компанія, а тканини дніпряни почали зносити з усього міста. "Магазини не працювали, ринки розбомбили. Ми дзвонили власникам, просили відкрити магазини. І вони відкривали", – згадує Ксенія.
Почалося все з балаклав і кольорової термобілизни
Спочатку шили балаклави. Потім – термобілизну. Використовували ту тканину, яка була. Головне, щоб зігрівала. Тому й термобілизна була червоною, білою, блакитною. "Головне було – тепло. Бо багато хто йшов на позиції просто в худі й джинсах", – каже Ксенія.
Коли IT-компанія, яка раніше допомагала з фінансуванням, більше не могла підтримувати ініціативу, дівчата звернулися до підписників у соцмережах – і люди почали надсилати тканини з усієї країни.
У руках захисника - чохол від майстринь "Швейної роти", який вони відшивали у рехабі Стокгольму
Згодом до Марини і Ксенії почали звертатися із запитами шпиталі: потрібні були футболки, шорти, труси. Частина майстринь більше не могли приїжджати, проте продовжували шити вдома. Так поступово "Швейна рота" перетворилася на цілу мережу.
Одяг від майстринь з різних куточків України і з-за кордону
"У вас є лекала?" – це питання з повідомлення підписниці стало новою точкою росту. Тоді чоловічих викрійок майже не було і “Швейна рота” почала створювати свої: спершу на папері, потім – у цифровому вигляді, а далі – запустила цілі онлайн-курси. До ініціативи долучилися жінки з різних міст України, а згодом – і з-за кордону.
Зараз кожен охочий отримує набір: тканини, викрійки, інструкції, і шиє адаптивну річ вдома. Готові речі майстрині самі надсилають у шпиталі, евакуаційні потяги, карети “Госпітальєрів” або безпосередньо пораненим. Куди саме надсилати – погоджують зі "Швейною ротою".
"У нас є форма запиту, а також сайт. Туди можуть писати медики, волонтери чи самі військові, вказавши, що саме потрібно. Ми формуємо "замовлення" і спрямовуємо одяг туди, де він справді потрібен", – пояснює Ксенія.
Таким чином за рік "Швейній роті" вдається виготовляти понад 25 тисяч одиниць одягу.
Швейні історії
Робота із пораненими захисниками і захисницями, травмованими цивільними дала змогу Ксенії зібрати багато щемких історій, які підтверджують: "Швейна рота" – важлива і потрібна справа.
"До нас звернувся військовий, який готувався до весілля. Просив не спортивні, а красиві штани. Ми їх шили з італійської шерсті. Робили все дистанційно і дуже переживали. А коли він надіслав фото з церемонії – це було як ковток радості", – розповідає Ксенія.
Один військовий із апаратом на бедрі хотів повернутися на цивільну роботу: був дитячим лікарем. Він попросив пошити акуратні джинси. "А потім надіслав нам фото з примірки. Сказав, що нарешті може вдягатися так, як хоче".
Адаптивні джинси
Мала “Швейна рота” і особливий запит від пораненого військового-художника. Він готував виставку в Софії Київській і хотів бути в піксельній формі, попри фіксатори. "Ми зробили для нього штани. І він стояв біля своїх робіт – у формі".
У “Швейній роті” шиють одяг і для дітей. "Для малечі – щось із мультяшками. Для підлітків – як для дорослих. Дитина має право виглядати нормально, навіть коли на лікуванні", – говорить Ксенія.
Дівчата по-особливому розуміють запити поранених захисниць: "Нам казали, що пораненим жінкам байдуже, що вдягати під час місячних. Але це казали чоловіки, – каже Ксенія в продовжує: – Одній пораненій захисниці під час критичних днів дали чоловічі шорти. Добре, що ми вже мали лекала і адаптивна білизна ідеально сіла".
"Physical Level"
Ростислав Сатана – військовий і дизайнер, засновник бренду "Physical Level". Спочатку він допомагав як волонтер, але з часом вирішив: цього замало. Пішов на службу. І вже там зіткнувся з реальною проблемою: адаптивного одягу для поранених або не було зовсім, або це були речі з неякісних матеріалів. "Волонтерський одяг – це як пощастить. А ще був неякісний китайський. Один хлопець із пораненням сказав мені: зроби щось якісне, з твоїм брендом, щоб це не виглядало як лікарня", – розповідає Ростислав.
Поранений військовий у речах від "Physical Level"
Так з’явився адаптивний одяг "Physical Level": футболки, штани, труси, флісові кофти, які можна легко одягнути навіть з апаратом Ілізарова, гіпсом чи опіками. Одяг розстібається збоку, на плечах, по швах – так, щоб поранену частину тіла не доводилося тягнути крізь вузький рукав або штанину.
“Щоб усі бачили: перед ними боєць”
Усі речі "Physical Level" темно-зеленого кольору. "Як є військова форма, має бути форма і для поранених військових. Щоб усі бачили: перед ними боєць, а не просто людина в халаті. І щоб сам військовий не відчував себе пацієнтом, якого треба жаліти", – пояснює Ростислав.
На кожному комплекті напис: Hero stands with Ukraine. Такі речі не продають, їх передають пораненим безкоштовно за запитом, який можна надіслати у відкритий телеграм-чат. Потрібно лише коротко описати поранення і залишити адресу Нової пошти. Все інше – справа волонтерів і донатів. Проте тут діють свої правила: один комплект – одна людина; якщо поранення серйозне – можуть відправити два; більші партії – за запитом від лікарні чи військової частини.
Один з перших запитів надійшов від бійця з ампутацією. Він отримав одяг – і на протезі повернувся на фронт. "Це не через одяг, звісно. Але він підняв йому настрій. І боєць не відчував себе хворим", – каже Ростислав.
Захисники у речах від "Physical Level"
Були й прості запити: "Хочу штани, в яких можна вийти на вулицю, а не лежати під пледом у палаті". Один боєць з апаратом Ілізарова просив штани з довгими застібками: "Не хочу, щоб на мене дивилися, як на людину з конструкцією. Хочу просто одягатися, як раніше".
Інший захисник, коли отримав футболку з адаптивною горловиною й плечовими застібками, сказав, що вперше за кілька тижнів лежав не під простирадлом, а у нормальному одязі.
Футболки з раннього періоду бренду – з написом: #POHUY на все, крім неньки – теж мали ефект. "Це було ще до служби. У нас тоді було багато тканини, я не знав, що з нею робити. А коли потрапив до ТРО і побачив, що нема навіть футболок, ми почали їх шити, – розповідає Ростислав, – і розсилали всім, хто просив. Потім хлопці поверталися з фронту і казали: було дуже страшно, але читали напис – і ставало легше".
“Адаптивний одяг має бути частиною військового забезпечення”
Проєкт "Physical Level" презентували в Парижі під час зустрічі, організованої Мінмолоді та спорту. "Я хотів сказати просту річ: адаптивний одяг має бути частиною військового забезпечення. У жодній армії цього нема, але поранені є завжди. І їм потрібен одяг", – наголошує Ростислав.
Презентація "Physical Level"
Міністерство оборони вже працює над створенням адаптивного одягу. Ростислав долучався до розробки перших зразків, але не бере участі в тендерах, бо немає потужностей. "Головне, щоб такі речі взагалі з’явилися. А ми будемо шити далі".
"Physical Level" шиє близько 400 комплектів на місяць. Усе за донати і частково за кошти з продажу брендового одягу. "Коли створили фонд, почали долучатися бізнеси. І це сильно нас виручає. – каже Ростислав і додає: – "Physical Level" – це моя подяка тим, хто віддав своє здоров’я. Це про гідність, бо навіть з пораненням людина хоче виглядати нормально. Не в трусах зі слониками, а у футболці з написом Hero. Іти по шпиталю і знати, що тебе поважають".
