Артем – виконавчий директор Незалежної асоціації шкіл БПЛА України. І те, з чим стикаються школи, які входять до неї, він знає зсередини. "Ми не воюємо з системою. Ми хочемо, щоб вона працювала. І ми готові допомагати зсередини, якщо нас почують", – каже він.
У чому проблема?
У жовтні 2024 року Кабмін ухвалив постанову №1129 про реалізацію експериментального проєкту з підготовки операторів безпілотних літальних апаратів. Її мета – впорядкувати діяльність як державних, так і цивільних шкіл, які навчають роботі з дронами.
Постанова мала запустити кілька важливих речей:
– спрощену сертифікацію шкіл: достатньо мати статус юридичної особи, базовий комплект техніки та програму навчання;
– присвоєння військово-облікових спеціальностей (ВОС) через участь військових інструкторів;
– механізм компенсації навчання, наприклад через ваучери в "Дії".
Навчання FPV
Але на практиці з трьох пунктів працює тільки один – формальна сертифікація.
"Школа могла просто подати заявку і вказати, що в неї є три дрони. Ніхто не перевіряв, чи вони реально є, чи школа справді проводить навчання", – пояснює Артем.
Хіба це так страшно?
Артем наводить приклад: у 2020 році його школа проходила міжнародну сертифікацію від DJI – світового лідера у виробництві дронів. Їхні курси мають суворі стандарти: обов’язкові іспити, перевірки локацій, контроль технічної бази. Весь процес сертифікації тривав півтора року.
"А тепер достатньо трьох кліків – і через три дні ти вже "сертифікований". Але це не означає, що ти готовий навчати", – каже Артем.
Навчання ДПСУ 2019
Це знецінює саму ідею сертифікації. Асоціація наполягає, що потрібна хоча б мінімальна перевірка: відеоогляд техніки, документальне підтвердження програм, базовий огляд умов для навчання.
Яких правок чекають?
Постанова не може працювати на повну без технічних змін. Насамперед потрібно:
– уточнити механізм фінансування навчання через ваучери;
– погодити процедуру присвоєння ВОС;
– дозволити профільним асоціаціям брати участь у сертифікації інструкторів.
Без цих правок багато процесів залишаються "на паузі".
Навчання Mavic 3
"Наше завдання – не критикувати, а пропонувати. Але без внесення правок до постанови ми не можемо повноцінно долучитися", – каже Артем.
Чи є попит на школи операторів дронів?
До шкіл регулярно звертаються військові з різними запитами: від базового курсу на Mavic до навчання по FPV-дронах. Але не завжди є можливість прийняти всіх.
У середньому до Артема та його колег звертаються кілька разів на тиждень. Деколи – з проханням навчити групу з 10 осіб, іноді – за спеціалізованими напрямами, наприклад, дронами літакового типу або FPV-камікадзе.
"У мене немає повної статистики по всіх школах, але за нашими спостереженнями, запити є постійно. І коли ми не можемо взяти групу – передаємо контакт іншим школам асоціації, шукаємо варіанти разом", – розповідає Артем.
Змагання
Школи намагаються зберігати доступну ціну. Але навіть "по собівартості" – це все одно витрати на оренду, зарплати, техніку.
"Один дрон може коштувати понад 200 тисяч гривень. За ці гроші можна було б навчити кілька десятків операторів. А якщо в нас немає фінансування або ще не закритий благодійний збір, ми не можемо сформувати групу", – каже Артем.
А чому військові йдуть до цивільних шкіл?
Частина військових прямо кажуть: хочуть навчатися саме в цивільних школах. Причини різні: хтось не встигає вкластися у строки, які пропонують військові навчальні центри, хтось хоче більше практики.
Дехто каже прямо: "Ми розуміємо, що в центрі нам цього не дадуть. А в цивільній школі ми отримаємо реальні навички".
Навчання з гуманітарного розмінування
Артем пояснює: інколи військові навчальні центри не визнають потребу в додатковій підготовці, бо звітують у межах державного плану. Але в реальності не завжди встигають покрити потребу підрозділів.
"Військові самі шукають варіанти, обирають школи за відгуками, за прикладами роботи інструкторів. І якщо створити нормальну систему фінансування та взаємодії – це не буде конкуренція, а доповнення", – підсумовує він.
