Дослідники опитали курсантів, інструкторів, бойових командирів та експертів у сфері військової й цивільної освіти. Вони не оцінювали конкретні навчальні центри чи людей, але систематизували типові проблеми, які у 2024 році перешкоджали ефективній підготовці.
"Характер" проаналізував дослідження, яке опублікували на початку 2025 року, і ділиться результатами.
Кому і навіщо потрібна БЗВП?
Курс обовʼязковий для мобілізованих, які раніше не служили. Він має забезпечити мінімальний рівень бойової готовності: дати базові навички виживання, стрільби, тактики, топографії, домедичної допомоги.
Після завершення БЗВП бійцю присвоюють ВОС 100 – військово-облікову спеціальність "стрілець", яка є формальною умовою подальшого скерування в бойову частину.
Навіть ті, хто має бойовий досвід і повертається до війська, проходять БЗВП. Часто формально, аби закрити юридичну вимогу.
Загалом, 97% курсантів мають проходити БЗВП: навчальні центри можуть не допустити до присвоєння ВОС лише 3% групи.
Що не так з курсом?
Невідповідність курсу потребам війни
БЗВП вчить навичкам, які не завжди відповідають реаліям фронту. Часто програма перевантажена теорією, не враховує бойовий контекст або особливості сучасного озброєння.
Інструкторів не вистачає
На одного може припадати до 15 новобранців. інструктори часто працюють без вихідних, із надмірним бюрократичним навантаженням. Це призводить до вигорання, погіршення якості викладання й зриву навчального процесу.
Формальність та імітація навчання
Багато процесів мають формальний характер. Навіть якщо курсант фізично неспроможний виконати нормативи, він усе одно проходить БЗВП. Це підриває довіру до системи і демотивує як новобранців, так і викладачів.
Військові під час курсу БЗВП
Погані матеріальні та побутові умови
Погане харчування, нестача води, брак базового спорядження та інструментів для навчання – усе це заважає концентруватися на підготовці. Часто не вистачає навіть місця для занять, а інструктаж проходить у тісних приміщеннях або просто неба.
Проблеми комунікації
Новобранці не розуміють, що з ними відбувається. Відсутність пояснень, постійна зміна правил, жорсткий або зверхній стиль командування – усе це поглиблює тривогу й невпевненість.
Що пропонують змінити?
- Розвивати інститут інструкторів як окрему професію, підтримувати їх психологічно й матеріально;
- Створити систему підготовки, яка орієнтується на реальні бойові задачі;
- Вдосконалити логістику, адаптувати навчання до фізичних можливостей людей віком 40+;
- Надати більше автономії навчальним центрам у формуванні програм.
Що вже вдалося?
Дослідження лягло в основу рекомендацій, які передали Головнокомандувачу ЗСУ та Міноборони. Частину пропозицій уже втілюють у межах проєкту "Школа інструкторів". Його реалізує Центр ініціатив у співпраці з Генштабом.
У 2024 році також спростили процедуру отримання ВОС 100 для людей з бойовим досвідом, аби не перевантажувати навчальні центри.
