Мистецтво війни
До війська Роман пішов наприкінці літа 2023 року. Спершу шукав можливість долучитися до медійних підрозділів, хотів допомагати інформаційно. Його взяли фотографом і відеографом. Згодом Роман відчув, що йому цього замало. Бачачи фронт, поранених, втрати, він вирішив перейти до медичної служби.
"Я проходив багато навчань із тактичної медицини ще до мобілізації, і мені було цікаво. Коли я насправді потрапив на війну, то зрозумів, що хочу робити щось важливіше, бути кориснішим. Ще до мобілізації я проходив багато навчань із тактичної медицини. Мені це було цікаво", – каже Роман і додає, що його батьки – медики.
Роман у війську
Працюючи у складі медичної служби, він займався евакуацією поранених, допомагав на передовій. Перші тижні стали шоком: контраст між цивільним життям і війною був приголомшливим.
"Я ще кілька тижнів тому ходив на виставки, займався мистецтвом, а тепер сидів під обстрілами. Спочатку було страшно просто встати вночі й піти кудись. А потім звикаєш", – ділиться досвідом художник.
Відчуття страху змінилося розумінням, що треба працювати, що у зоні бойових дій людина найбільше потребує підтримки – не лише фізичної, а й духовної.
Марія – покровителька Маріуполя
Мистецтво на війні
Навіть на фронті Роман не перестав малювати. Проте, якщо раніше його роботи були яскравими, сповненими кольору і тепла, то тепер переважає чорна графіка. Вона стала найточнішою формою вираження тих емоцій, які він переживає.
"Я колись малював дуже світлі ікони. Теплі. Такі, щоб гріли. Тепер я цього не можу. У війні важко знайти це світло. І мені здається, що, коли все закінчиться, мені доведеться заново вчитися малювати, заново шукати кольори".
Архангел Рафаїл в образі військового медика
Роботи Романа, створені на війні, стали більш символічними. Він використовує елементи іконопису, щоб малювати сцени сучасної боротьби. Його герої отримують німби, які символізують жертву та героїзм.
"Український іконопис завжди змінювався разом із періодами історії. Ще у Першу світову малювали Архангела Михаїла в обладунках руського воїна, а не візантійського. Це природно. Тепер мої святі також схожі на сучасних українських воїнів. Бо правда і світло – за нами", – переконаний художник.
Однією з найсильніших робіт Романа стала ікона, присвячена українському військовому, якого росіяни розстріляли після слів: "Слава Україні!". Це зображення стало водночас і даниною пам’яті, і нагадуванням про ціну боротьби.
"Ікона" українському полоненому, якого вбили росіяни
"Я не думаю, що такі роботи – це порушення канону. Бо якщо мученики раннього християнства отримували німби, то чому ж їх не можуть мати ті, хто віддав життя за свій народ?"
Не всі сприймають такий підхід художника. Деякі представники церков (що не дивно, саме московського патріархату) засуджують такі роботи. Але серед побратимів і друзів-художників вони знаходять розуміння.
"Є люди, які кажуть, що ікона має бути тільки в певному стилі, тільки в певному каноні. Але це не так. Іконопис завжди був різним: ефіопські, коптські, українські ікони несуть однакову суть, але виглядають по-різному. Я просто малюю так, як відчуваю", – пояснює Роман.
Мистецтво для військових
До війни художник створив близько 75 невеликих ікон для захисників. Це були персональні роботи: кожна із зображенням святого, який мав особливе значення для бійця.
Іконки для бійців
"Я не знаю, скільки з тих хлопців, кому я малював ікони, ще живі. Але знаю, що вони носили їх із собою, що це було для них важливо. Одну таку я бачив на хресті у Львові, на могилі військового. Це боляче. Проте це теж частина історії".
На війні Роман служить з людьми різних поглядів: християни, атеїсти, прихильники язичництва. Інколи виникають дискусії про віру.
"Я не намагаюся нікого навертати. Я просто роблю свою справу. Я вірю, що найкраща проповідь – це не слова, а дії".
Проте війна ставить складні питання: "Іноді я сварюся з Богом: "Як ти можеш це допускати?" Але потім бачу людей, які ризикують собою, щоб врятувати інших. Бачу, як волонтери їдуть під обстріли, щоб привезти хліб. І розумію, що Бог – у них, у цих людях".
Святий Миколай на фронті. До дня ЗСУ
Мистецтво. Повернення
Нещодавно Роман провів унікальну мистецьку акцію: виставку, яку він малював у реальному часі. На початку перформансу були тільки голі стіни. Протягом дня Роман заповнював їх роботами, які народжувалися під впливом запитань і емоцій відвідувачів.
"Це був експеримент. Я малював не те, що запланував, а те, що підказувала атмосфера, розмови, навіть дитячі малюнки, які з’явилися поруч. Це був момент повернення до себе художника. А ще можливість зібрати кошти на допомогу військовим", – ділиться емоціями Роман.
Довоєнна ікона
Роман Барабах мріє повернутися додому. Але, поки триває війна, не уявляє себе в цивільному житті: "Якби я навіть зараз демобілізувався, я би не зміг просто жити, як раніше. Напевно, їздив би в прифронтові райони, допомагав би. Бо після того, що я бачив, просто сидіти в кафе – не вийде".
"Сон посеред шторму"
Зате Роман точно знає, що робитиме після завершення війни: "Я буду малювати. Я не знаю, якими будуть ті ікони. Але знаю, що вони точно будуть".
