Kyiv Independent провів інтерв’ю з бійцем Сил спеціальних операцій України Борсуком і його товаришем по службі Бернардом, які схопили в полон північнокорейського солдата.
"Характер" переповідає їхню історію.
У цьому інтерв’ю бійці ідентифіковані лише за іменами та позивними, відповідно до протоколів безпеки українських військових.
Єдина мета
Це була місячна операція в Курській області Росії з однією головною метою – захопити північнокорейського солдата живим.
Однією з найбільших перешкод для українських сил було подолати фанатичну та самогубну рішучість, яку прищеплюють пхеньянським військам.
Місія врешті увінчалася успіхом на початку цього місяця: одного північнокорейського солдата захопили Сили спеціальних операцій, іншого – Повітряно-десантні війська України. Президент Володимир Зеленський назвав їхній полон "незаперечним доказом" участі Пхеньяна у повномасштабній війні Кремля.
За даними України, Північна Корея розмістила близько 12 000 солдатів у Курській області, куди Київ провів несподіване транскордонне вторгнення у серпні 2024 року.
Краще підготовлені, ніж росіяни
Двоє захоплених північнокорейських війських наразі перебувають під вартою Служби безпеки України (СБУ) в Києві. Обидва були поранені і, як повідомили, отримують медичну допомогу.
Один з полонених корейців
Один з них розповів, що народився у 2005 році і почав пішов на службу стрільцем у 2021 році. Інший військовополонений народився у 1999 році і служив у північнокорейській армії з 2016 року. Був офіцером-снайпером-розвідником.
І Борсук, і Бернард вказують на помітні відмінності у бойових якостях північнокорейських і російських солдатів.
"У порівнянні з російськими солдатами, вони набагато краще підготовлені фізично і морально. Їх цілеспрямовано готують до того, що і де вони будуть робити", – каже Борсук.
"Зрозуміло, що росіяни не виснажують себе так сильно, як вони. Вони (північнокорейські солдати) можуть переносити важкі вантажі, бігати на великі відстані і набагато краще виживають в екстремальних умовах", – пояснює Бернард.
Корейський полонений в Україні
Також військовий припускає, що корейці краще підготовлені завдяки восьмирічній військовій службі. Коли справа доходить до більш "складних маневрів", північнокорейські солдати намагаються виконати їх ефективно, проте, як зауважує Бернард: "Тут вони не можуть застосувати все, чому їх навчали, тому що війна відрізняється від того, про що їм розповідали".
Все ж північнокорейці, схоже, намагаються пристосуватися до безпілотників і повітряної розвідки, які відіграють домінуючу роль на сучасному полі бою.
Ні Росія, ні Північна Корея офіційно не визнали розгортання військ. Це є черговим кроком у зростаючій – і принизливій – залежності Москви від Пхеньяна: після тривалих поставок артилерійських снарядів і балістичних ракет, на допомогу збройним силам Росії відправили північнокорейських солдатів.
"По суті, головною метою було продемонструвати міжнародній спільноті, що треті країни дійсно беруть участь у цій війні. І що Росія зовсім не настільки непереможна, як вони намагаються це подати", – зазначив Борсук.
"У нього все ще була граната з собою"
Єдиним варіантом остаточного доведення причетності Північної Кореї до війни було захопити одного з її солдатів живим.
Хоча Борсук і Бернард не могли розкрити деталей своєї підготовки: часу, місця, чисельності особового складу, залученого до операції, вони розповіли, що тривалий час спостерігали за певним районом Курської області, чекаючи ідеальної нагоди для дій.
За словами українських військових, ворожа група, що діяла в районі спостереження, повністю складалася з північнокорейців.
Джон Кірбі, речник Ради національної безпеки Білого дому, раніше запевняв, що північнокорейські солдати бояться здачі в полон, бо це може призвести до жорстоких репресій проти їх сімей.
"Окрім зброї, він тримав у руках гранату, і відібрати її було дуже складно", – розповідає Борсук, описуючи момент, коли вони підійшли до солдата. Все це зафіксувала відеокамера.
Північнокорейський військовий врешті дозволив їм наблизитися і вони одразу надали йому першу медичну допомогу.
Борсук згадує, що полонений поводився спокійно і його стан залишався стабільним: "Він міг говорити. Проблема була лише з його ногою, все інше виявилося в нормі".
Бернард додає, що російська артилерія почала обстріл незабаром після того, як вони дісталися до північнокорейського солдата. За його словами, росіяни, ймовірно, зрозуміли, що українці намагаються взяти його в полон.
"Росія дуже намагалася приховати присутність північнокорейських підрозділів", – зазначає Борсук.
"Коли обстріли ставали все ближчими, він (військовополонений) теж зрозумів, що відбувається. По його очах було видно, що він звичайна людина. Наприкінці він просто хотів жити", – розповідає Бернард і додає: – "Ми подивилися на нього. Це був звичайний молодий хлопець. Ми не відчували жодного бажання застосовувати фізичну силу чи щось подібне".
"Ми просто врятували його. І все", – стинає плечима Борсук.
"Вони виглядають дуже відданими своїй ідеології"
Національна розвідувальна служба Південної Кореї повідомляла: щонайменше 300 північнокорейських солдатів загинули, а ще 2700 отримали поранення під час бойових дій у Курській області Росії. Такі високі втрати там пояснюють "нерозумінням солдатами сучасної війни", зокрема їхніми марними спробами збивати безпілотники дальнього радіусу дії.
Борсук стверджує, що реальне співвідношення загиблих і поранених північнокорейських військових значно гірше: "Серед них набагато більше загиблих". Він також зазначає, що їхня взаємодія з російськими підрозділами майже відсутня. Частково це пов’язано з мовним бар’єром.
Бернард додає, що попри проблеми, північнокорейські солдати демонструють значно вищу мотивацію та стійкість, порівняно з російськими військовими: "Вони виглядають дуже відданими своїй ідеології. Вони щиро вірять у те, що їм сказали про їхню роль, і не здатні діяти інакше".
Попри те, що західні чиновники, зокрема міністр оборони США Ллойд Остін, який скоро залишить посаду, називають використання Росією північнокорейських військ проявом "зростаючого відчаю" Москви, Борсук вважає, що це може суттєво змінити динаміку війни.
"Вони приходять, вмирають – і все. Можливо, нам варто змінити підхід до роботи, але ми змушені зосереджуватися на їхньому знищенні", – говорить Бернард.
