Ганна розповіла "Характеру", з чим зіштовхуються люди, які вийшли з російських застінок, та як спілкуватися з ними правильно, щоб не нанести ще глибшої травми.
Блакитний птах
Назва організації походить із книги Моріса Метерлінка. Образ птаха, що символізує надію, відображає головну місію організації – підтримати тих, хто пережив російський полон і тортури, а також їх сім’ї.
"У 2014 році тема полонених і зниклих безвісти була для нас новою і надзвичайно болючою. Коли ми думали, як назвати організацію, одразу пригадали блакитного птаха – символ надії, якого ми прагнемо уособлювати для людей", – пояснює Мокроусова.
Ганна Мокроусова
Зараз організація надає широкий спектр допомоги:
- Психологічна підтримка: реабілітація людей, які пережили полон або катування.
- Юридична допомога: консультування з питань захисту прав постраждалих.
- Робота з родинами: підтримка сімей полонених і зниклих безвісти.
- Навчання і тренінги: проведення навчальних заходів для роботи з психологічною травмою.
"Дуже часто родини дякують нам навіть за те, що ми просто беремо слухавку. Їм часто немає з ким поговорити. Ми не можемо звільнити людей, знайти їх чи повернути тіла, але ми можемо бути поруч, пам’ятати і підтримувати", – ділиться Ганна.
Особистий шлях засновниці
У 2014 році луганчанка Ганна стала активісткою Євромайдану. Тоді психологиня пережила викрадення і полон, втратила дім у Луганську та мусила починати життя з нуля. Цей досвід для неї став рушійним, щоб почати системно допомагати іншим.
Військовий, звільнений з російського полону
"З початком повномасштабного вторгнення Росії робота "Блакитного птаха" значно розширилася. Ми почали працювати зі звільненими з полону. Це дуже складний процес, адже потрібно враховувати багато нюансів у роботі з постраждалими та їхніми сім’ями", – додає Мокроусова.
Ганна наголошує, що не можна надмірно ділитися деталями того, що людям довелося пережити в полоні. Росіяни відслідковують українське інформаційне поле та можуть ще більше ускладнити життя тим, хто досі перебуває у полоні.
"Мамусю, будь здорова. Поки біжу"
"Блакитний птах" допомагає як сім’ям військовополонених і зниклих безвісти, так і тим, хто пережив полон.
Серед перших є Лідія Місюренко, чий син Борис був віцеголовою Самооборони Полтавської області та активістом місцевого Євромайдану. Він регулярно їздив на блокпости і військові частини, допомагаючи військовим як волонтер.
20 червня 2014 року, під час чергової поїздки до прикордонників, Бориса і трьох його друзів захопили місцеві патрулі поблизу Довжанська.
Жінка зверталася до всіх можливих інстанцій Полтавщини, щоб дізнатися про долю сина. Однак на початку війни не існувало об'єднаного центру при СБУ і рідні полонених часто не знали, куди звертатися.
У своїх пошуках Лідія тричі розмовляла телефоном із бойовиком Беслером та особисто зустрічалася із Захарченком у Донецьку в 2015 році. Вона намагалася домовитися про звільнення сина, однак це не дало результатів.
"Я просила: "Покажіть тіло мого сина, якщо він загинув". Але навіть цього не зробили. Моє серце відчуває, що він досі живий, можливо, у копальнях чи на лісоповалі", – ділиться Лідія.
"Моральні знущання були навіть гіршими за фізичні"
Сергій Артишук – колишній військовополонений. Він підписав контракт із ЗСУ за пів року до початку повномасштабного вторгнення РФ. Сергій був у Маріуполі у складі 56-ї бригади, коли місто опинилося в оточенні.
"Авіабомба влучила в школу, де ми перебували. Майже всі побратими загинули. Я отримав поранення і вирішив добиратися додому. Але місцеві здали мене бойовикам. Мене побили і відправили до Маріупольського відділення поліції", – згадує Сергій.
Український військовополонений після обміну в госпіталі
Згодом його перевели до Оленівки, де утримували полонених захисників "Азовсталі".
"У таборі нас били, змушували годинами сидіти у принизливих позах. Втім, моральні знущання були навіть гіршими за фізичні", – наголошує Сергій.
29 липня 2022 року в Оленівці російські окупанти вчинили теракт, внаслідок якого загинуло понад 50 військовополонених.
4 лютого 2023 року Сергія звільнили під час обміну.
"Емоції при поверненні неможливо описати словами. Але водночас боляче усвідомлювати, скільки людей досі перебуває в полоні", – каже Сергій.
Після повернення колишній військовополонений пройшов реабілітацію. Допомогла в цьому громадська організація "Блакитний птах".
"Мій психолог пояснив, що травма не минає сама по собі. Важливо її прожити та отримати допомогу. Завдяки підтримці лікарів, юристів і близьких я зміг поступово повернутися до життя", – зауважує Сергій.
Допомога для звільнених з полону
"Блакитний птах" став ініціатором створення Об'єднаного центру звільнення заручників і пошуку зниклих безвісти на базі СБУ. Організація працює над тим, щоб кожен звільнений з полону отримував як медичну, так і юридичну допомогу.
Звільнений військовополонений
"Травма полону потребує індивідуального підходу. У когось є внутрішній ресурс і підтримка сім’ї, а хтось залишається наодинці зі своїм болем. Але допомога є і важливо не боятися її шукати", – пояснює Ганна.
Як спілкуватися з колишніми військовополоненими, щоб не нашкодити?
-
Не називайте людину героєм проти її волі. Уникайте вигуків на кшталт: "Ти герой!" чи "Ви всі герої!", адже ці слова можуть викликати біль і нагадувати про травматичний досвід.
-
Не розпитуйте про пережите. Утримайтеся від питань, які вимагають деталізації їхнього досвіду в полоні. Якщо є необхідність, щоб людина поділилася інформацією для отримання медичної допомоги, формулюйте питання чітко та з повагою.
-
Будьте уважними до фізичних меж. Не торкайтеся людини без її згоди, навіть якщо це здається невинним жестом підтримки. Запитуйте: "Чи можу я тебе обійняти?" або "Чи потрібна тобі допомога?".
-
Запитуйте про потреби, а не вигадуйте їх самостійно. Не намагайтеся наперед вгадати, чого людина потребує. Спитайте прямо: "Як я можу тобі допомогти?", "Чого ти зараз хочеш?". Підтримуйте людину, пропонуючи кілька варіантів, якщо вона не може визначитися.
-
Поважайте особистий простір і потребу у часі. Люди, які перебували в полоні, можуть не відчувати часу або мати труднощі з концентрацією. Будьте терплячими до їхніх реакцій і рішень.
-
Пропонуйте просту та корисну їжу. Людям, які пережили тривалий стрес, потрібна поживна їжа. Уникайте надмірностей чи частунків, які можуть нашкодити здоров’ю.
-
Уникайте фраз, які викликають жаль чи жах. Не кажіть: "Ой, Боже, як ти це пережив?" або "Я навіть уявити не можу". Якщо людина сама ділиться досвідом, зосередьтеся на її силі: "Ти зміг це пережити і це вражає".
-
Дайте людині відчути свою свободу. Підтримуйте можливість вибору: чи це стосується їжі, чи одягу, чи рішень щодо повсякденного життя. Уникайте нав’язування.
-
Пам’ятайте, що повернення до звичного життя — це процес. Людям потрібно багато часу, щоб відновитися після полону. Ставтеся з розумінням до їхніх можливих труднощів у спілкуванні, побуті чи соціалізації.
-
Слухайте, але не тисніть. Якщо людина захоче поділитися своїм досвідом, слухайте уважно, але не допитуйтеся. Будьте тією підтримкою, яка готова прийняти, а не нав’язувати.
Як звернутися за допомогою до "Блакитного птаха"?
На сайті організації можна повідомити про зниклу людину, а також отримати безкоштовну психологічну допомогу.
Контакти (можна звертатися з 10:00 до 19:00, крім вихідних):
-
+380950162622
-
+380505094049
