Характер поговорив з творцями "Віднови Спільнотою" про те, як об’єднати ветеранів, митців і психологів у спільному пошуку зцілення та ресурсу для нового етапу життя військових.
Кіка
Кіка, військовослужбовиця з Маріуполя, була на обороні міста з перших днів повномасштабного вторгнення. Ветеранка просить не називати свого імені.
"Коли почалися вибухи, ми швидко збиралися, брали бронежилети, каски, і я одразу думала: Що я можу зробити? Як бути корисною?' — згадує вона.
Кіка виконувала різні завдання: заряджала магазини, працювала на кухні, допомагала забезпечувати зв’язок, і попри втому, намагалася підтримувати бойовий дух інших. "Я ходила в наряди, годувала хлопців. Але найбільше запам’яталося, як ми знаходили час, щоб допомагати цивільним; вагітну на восьмому місяці, яка дуже скоро мала народжувати; багато людей залишалися в укриттях із дітьми. Ми привозили їм воду, ліки. У нас було мало ресурсів, але ми ділилися тим, що могли. Це був наш обов’язок."
Оборона Маріуполя
Оборона Маріуполя тривала довго. Кіка пережила численні обстріли, бачила, як місто руйнувалося на очах. "Найважче було зрозуміти, чому ворог нищить мирне населення. Чому бомблять лікарні, школи, будинки? Чому страждають діти? Це питання не вкладалося в моїй голові," — говорить вона.
Полон
12 квітня 2022 року, після місяців оборони, Кіка та її побратими були змушені скласти зброю. До цього дня жінка думала, що скоріше закінчить життя самогубством, аніж потрапить в полон, навіть тримала в руках заряджений пістолет для цієї цілі.
"Це був один із найважчих моментів мого життя. Але я знала, що мушу триматися заради сина. Я обіцяла йому, що повернуся, і ця обіцянка була моєю головною мотивацією," — ділиться Кіка.
Після того, як Кіка потрапила в полон 12 квітня 2022 року, її разом із іншими військовими перевезли до Оленівки, до переповнених камер. Пізніше її перемістили у колонію Таганрога. "Це було непросте випробування, але ми намагалися триматися разом. Ми підтримували одна одну, розмовляли, ділилися спогадами. Годували погано – ми ділились рецептами, згадуючи, що готували вдома. Це допомагало нам вижити," — розповідає Кіка.
В День Незалежності України, одна з ув’язнених військових почала співати гімн України на всю колонію. "У неї був дуже потужний голос. Це було так зворушливо й сміливо, що ми всі в камерах почали її підтримувати. Ми співали разом, попри все, гордо і голосно. Навіть та зечка-росіянка із сусідньої камери," — розповідає Кіка.
Обмін 17 жовтня
17 жовтня 2022 Кіку звільнили під час жіночого обміну. Всього додому повернулися 108 жінок. "Я пам’ятаю цей момент, коли нам сказали: 'Дівчата, підніміть голови, ви вдома, в Україні.' Ми всі плакали, обіймали одна одну. Це були сльози радості, які важко передати словами," — згадує вона.
Повернення
Після звільнення Кіка зрозуміла, що шлях до повернення у звичне життя буде складним. "Ти повертаєшся додому, але твоя душа ще там, на фронті, у тих підвалах, де залишилися твої побратими і найтяжчі спогади," – каже вона.
Кіка вирішила залишити службу, щоб зосередитися на родині. "Моя мама і син дуже здали по здоров’ю, поки мене не було. Я зрозуміла, що повинна бути поряд із ними. Але залишатися осторонь не могла. Я підтримую наших військових, беру участь у мітингах на підтримку полонених, допомагаю, як можу."
Обмін 17 жовтня
Сьогодні Кіка працює в Маріупольському університеті, переміщеного до Києва. Тут ветеранка допомагає студентам, багато з яких також пережили війну. "Декілька наших дівчат із Маріуполя, які звільнилися з полону, зараз навчаються тут. Ми підтримуємо одне одного, і це дуже важливо," – зазначає вона.
Простір, де повертаються до себе
Кіка дізналася про програму "Віднова спільнотою" від Маріупольської міської ради. "Коли мені подзвонили і запропонували поїхати, я спершу вагалася. Але рідні сказали: Їдь. Тобі це потрібно. І вони мали рацію," – згадує вона.
"Віднова спільнотою" базується на території Creative Residence MC6, простору, який став осередком спільноти, мистецтва та підтримки. Цей проект є спробою об’єднати ветеранів, митців і психологів у спільному пошуку зцілення та ресурсу для нового етапу життя.
Учасники "Віднови"
Описуючи програму, її співзасновниця Ольга Суха, архітекторка та співтворчиня резиденції, каже:
"Це місце, де люди знаходять не лише підтримку, а й дім. Не лише простір фізичний, але й простір взаєморозуміння. Тут панує рівність і відкритість, адже немає ієрархій, лише діалог і взаємоповага".
Різні деталі створюють цей дім: розмови на кухні опівночі, кішка, що мурчить на колінах, свічки, які разом виготовляють учасники. Тут кожен може бути почутим, а найголовніше — відчути, що ти не один.
Як виглядають шість днів відновлення?
Програма "Віднова спільнотою" складається з декількох ключових компонентів:
Терапевтичні сесії:
- групові практики: Учасники діляться своїми переживаннями, навчаються нових способів взаємодії та отримують підтримку від професійних психологів.
- індивідуальні консультації: спеціалісти допомагають глибше опрацювати особисті питання.
Мистецтво як терапія:
-
глинотерапія, свічковаріння, ткацтво, колажування, фотографія, робота з музикою та танцем.
Тілесні практики:
-
ранкові сесії цигуну, йога, контактна імпровізація, щоб зняти тілесну напругу та знайти зв’язок із власним тілом.
Спільні активності:
-
Вечері при свічках, прогулянки на природі, вечірні лекторії на культурні або історичні теми, щоб зблизити учасників.
Сила спільноти
Особливістю програми є її гнучкість: кожна "Віднова спільнотою" адаптується під потреби учасників. Під час однієї з останніх програм до групи увійшли вісім жінок, які пережили полон. Для них програму змінювали день у день, враховуючи їхній емоційний стан і запити.
"Люди приїжджають до нас із різним багажем: хтось замкнутий і обережний, хтось не готовий взаємодіяти з іншими. Але ми бачимо, як на третій день вони відкриваються, починають довіряти одне одному, творити разом. Простір резиденції працює на це, і це – справжнє диво," – ділиться Дарина Паженко, співорганізаторка програми.
Програма "Віднова спільнотою" не обмежується шістьма днями. Після завершення учасники залишаються на зв’язку з організаторами та психологами, отримуючи підтримку у важливі моменти. Часто попередні учасники стають менторами для нових груп, передаючи досвід іншим.
Один з ветеранів після програми вирішив стати вчителем. "Його приклад показує, як важливо мати середовище, що підтримує." – розповідає Ольга.
Як потрапити на програму?
Набір на програму здійснюється через заповнення анкети, яку організатори розповсюджують через партнерські організації та соціальні мережі в інстаграм та фейсбук. Оскільки місця обмежено, учасників обирають залежно від черговості подачі заявки або їхніх потреб, тому варто слідкувати за анонсами.
Наступна "Віднова спільнотою" запланована на січень. Організатори вже отримали більше заявок, ніж можуть прийняти наразі людей, тому готують додаткові програми.
Партнерство та підтримка
Проект підтримують волонтери, мистецькі організації та благодійники. Зокрема, останні програми фінансувалися за підтримки спільноти Frontline Kit, музиканта Бретта Хіла з проєкту From Ohio with Love, Goethe-Institut, українських митців, таких як Михайло Скоп, та британської спільноти блогерів.
"Ми завжди шукаємо партнерів, адже хочемо масштабувати проект. Наша мета – проводити більше таких програм, щоб кожен ветеран і кожна ветеранка змогли знайти ресурс для відновлення," — каже Ольга Суха.
Чому це важливо?
"Віднова" — це не лише програма, це простір, який дає ветеранам можливість знову відчути себе частиною спільноти, частиною життя. Це про маленькі кроки, які стають великими змінами.
"Люди, які приїжджають закритими та втомленими, залишають нас із надією та ресурсом для майбутнього. Це найкращий результат нашої роботи," — додає Дарина Паженко, співтворчиня програми.
Дім з панорамними вікнами
На резиденції Кіка жила в кімнаті з панорамними вікнами.
"Вранці прокидаєшся і бачиш гори. Це дуже заспокоює. Тривога, яка супроводжує тебе щодня, стає слабшою," – ділиться ветеранка.
Дні на резиденції були для неї наповнені різними активностями: групові терапії, глинотерапія, тілесні практики, вечірні співи. "Особливо запам’яталася робота своїми руками – це дуже терапевтично, ніби відновлюєш себе," – каже Кіка.
"Коли ти створюєш щось руками, то ніби відновлюєш себе"
Щоранку вони починали з дихальних вправ і рухових практик. "Це допомагало повернути зв’язок із тілом, який був втраченим через постійний стрес. А групові розмови із психологами дали багато важливих інструментів, які допомагають і сьогодні," — розповідає вона.
Що дає "Віднова"?
Для Кіки програма стала справжнім перезавантаженням. "Це не про те, щоб забути все пережите. Це про те, щоб навчитися жити з цим і йти далі. Коли я повернулася додому, то відчувала, що наповнена спокоєм і новою енергією," – говорить вона.
Вона досі зберігає контакт із учасниками та організаторами програми. "Це стало нашою маленькою спільнотою, яка підтримує навіть після завершення резиденції. Ми часто спілкуємося, ділимося своїми думками і спогадами. Це дає сили," — каже Кіка.
Як підтримати проєкт?
Підтримати проєкт можна за посиланням.
