Що вважається військовим майном і коли підлягає списанню?
Військове майно — це те, яке належить державі та закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України (відповідно до Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", стаття 1). До складу військового майна входять будівлі, споруди, озброєння, військова техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали та інше. Майно підлягає списанню у випадках, коли воно стає непридатним для подальшого використання, коли його втратили під час бойових дій або якщо його відновлення є економічно недоцільним.
В чому недосконалість попередньої процедури списання військового майна?
Раніше процедура списання військового майна була дуже забюрократизована та складна: здійснювалося лише після погодження з вищими інстанціями, що займало багато часу. На практиці командири повинні були зібрати до 40-ка різних документів, включаючи акти технічного стану, інспекторські посвідчення, витяги з книг обліку та інші супутні документи. Процедура могла займати від місяця до пів року, що часто призводило до затримок у забезпеченні підрозділів новою технікою. Умови списання були однаковими як для мирного часу, так і для періоду воєнного стану, що створювало значні труднощі в умовах бойових дій, коли швидкість прийняття рішень є критично важливою.
Нові правила списання: що змінилося?
Нові правила, визначені в наказі Міністерства оборони України №571 "Про затвердження змін до Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту", значно спрощують порядок списання військового майна. Командири військових частин отримали більше повноважень для прийняття таких рішень. Раніше командири могли списувати лише майно низької вартості та обов'язково мали погоджувати свої рішення з вищими інстанціями. Тепер вони можуть самостійно приймати рішення про списання майна вартістю до 1,7 мільйона гривень без узгодження та оформлювати списання за 2-4 документи. До того ж термін розгляду скоротився до двох-трьох тижнів. Замість довготривалих розслідувань причин втрати чи знищення майна, тепер достатньо лише акту технічного стану та акту про проведення бойових дій, якщо мова йде про техніку, втрачену в бою.
Як зараз виглядає процедура списання?
- визначення стану майна: спочатку створюється комісія з обстеження, яка визначає технічний стан майна та його можливість до подальшого використання або ремонту; комісія складає акт технічного стану, де зазначає зношеність, пошкодження та інші технічні характеристики.
- підготовка документів: готується акт списання майна, який містить причини списання (наприклад, економічна недоцільність ремонту); також можуть залучати висновки спеціалістів або протоколи попередніх перевірок; акт технічного стану включає найменування майна, інвентарний номер, балансову вартість та інші деталі.
- затвердження списання: для майна низької вартості командир військової частини має право самостійно затверджувати списання; для майна, що перевищує певні пороги вартості (понад 1,7 мільйона гривень), потрібно погодження з Міністерством оборони, іноді можуть вимагати й узгодження з органами фінансового контролю.
- утилізація або знищення майна: у разі утилізації майно передається спеціалізованим організаціям; у випадку знищення складають окремий акт, що фіксує метод знищення (наприклад, спалення або дроблення) та відповідальних осіб.
- внесення змін у документи: після списання майно вилучають з облікових документів і відповідні зміни вносяться до фінансових звітів; також зазначають витрати, пов’язані зі списанням, або доходи від утилізації.
Які ризики та переваги спрощеної процедури списання військового майна?
Нові правила списання військового майна мають як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, спрощення процедур дозволяє значно пришвидшити процес ухвалення рішень, що безумовно допоможе в умовах бойових дій, коли швидкість означає збереження життя. Командири мають більше автономії та можуть самостійно списувати майно, вартість якого не перевищує 1,7 мільйона гривень. Зменшення такого роду бюрократії завжди позитивно впливає на економію дорогоцінного часу, який раніше витрачався на узгодження з вищими органами та збирання десятків документів. Наприклад, зараз, замість місяців очікування та десятків підписів, командири можуть швидко списати пошкоджену техніку та отримати нову, забезпечуючи належне функціонування підрозділів.
З іншого боку, спрощення також несе певні ризики. Розширені повноваження командирів можуть призвести до недостатнього контролю та зловживань. Якщо процедура списання не буде належним чином задокументована, є ймовірність виникнення корупційних дій або нецільового використання ресурсів.
