"Характер" поговорив із співзасновнецею та виконавчою директоркою фонду Наталією Скрипник про те, які офтальмологічні послуги можуть отримати бійці в Light in you, чому лікування зору неможливе без підтримки рідних і психологічної реабілітації. Наталія поділилася й історіями бійців, які проходили офтальмологічне лікування. На жаль, не всі вони мають щасливий кінець.
Апостоли
Наталія згадує слова одного з лікарів: "Найстрашніші травми – це ті, яких не видно. Військові часто страждають не лише від поранень, а й від наслідків роботи з радіоактивними частотами, високого тиску, постійного стресу".
Після тривалого часу активної громадської діяльності та роботи в Міністерстві, Скрипник відчувала, що може зробити більше. Наталія звернулася до свого друга В’ячеслава Запорожця, керівника реабілітаційного центру "Титанові", з пропозицією стати госпітальним волонтером. Однак переломним моментом для неї стала зустріч із Андрієм Смоленським з позивним "Апостол" – ветераном з подвійною ампутацією рук і втратою зору.
Андрій і його дружина Аліна справили на Наталію глибоке враження. Її зворушило, як вони справляються з викликами, та шокували умови, в яких вони опинилися. Саме тоді з’явилася ідея створення благодійного фонду, який би спеціалізувався на допомозі військовим із частковою або повною втратою зору.
Операційний процес
У січні 2023 року Наталія разом із Віталієм Вересом заснувала фонд Light in You. Починали з нуля: без фінансування, лише з амбіціями та бажанням змінити ситуацію. Перші місяці пішли на пошук інформації, партнерів та однодумців. З’ясувалося, що проблема значно ширша – Україні бракує кваліфікованих реабілітологів і чітких реабілітаційних протоколів. На всю країну вони змогли знайти лише 11 реабілітологів, які спеціалізуються на роботі з людьми із вадами зору.
Тому "Light in you" створив три основні програми: офтальмологічну "Погляд у майбутнє", реабілітаційну "Відродження" та програму протезування "Оновлення".
Один з пацієнтів фонду
"Наша мета – підсилити державу, яка воює, і підтримати наших захисників. Хлопці воюють, а ми, як громадяни, маємо допомогти їм повернутися до життя або навіть до служби", – пояснює Наталія.
Фонд об'єднав зусилля з клінікою Айлаз, на базі якої проходить лікування. "Коли ти бачиш, як лікарі проводять медогляди, операції, оцінюють травми – усе це зосереджено, професійно, без жодного натяку на байдужість – розумієш, що вони, як і наші захисники, виконують свої завдання на межі можливостей. І не тікають за кордон, хоч як би важко не було", – додає вона.
Реабілітація: невидимі травми
Фонд не обмежується лише медичними оглядами: "Ми працюємо і з бійцями, і з військовими частинами. Якщо до нас звертається командир із проханням допомогти бійцю, ми робимо все можливе: організовуємо обстеження, лікування, оперативні втручання. Бо іноді досить просто звернути увагу на те, що хлопець погано бачить, і вчасно направити його до спеціаліста".
Окрема програма фонду – протезування очей: "Ми стикаємося з найтяжчими наслідками мінно-вибухових травм. Одного разу до нас звернувся боєць із травмою, де навіть культю зберегти не вдалося. Для нього це означало не лише фізичні страждання, а й психологічну рану. Тоді ми звернулися до Валдіса Валтераса – унікального окуляриста з Латвії, який з 2014 року приїжджає в Україну, щоб допомагати нашим захисникам".
Один з пацієнтів фонду
Валдіс працює зі спеціальним матеріалом – креолітовим склом. Воно гіпоалергенне і дозволяє створювати протези, які адаптуються до організму. Процес виготовлення – справжнє мистецтво: протезист не лише лікар, а й художник, який вручну відтворює колір райдужки. "Ми вже запротезували 132 бійців. Але я розумію, що цього замало. Валдіс готує українських фахівців, а ми плануємо відкрити майстерню, яка працюватиме постійно", – розповідає Наталія.
Інколи "Light in you" зіштовхується з такими проблемами, де навіть найменша затримка може призвести до непоправних наслідків: "Серед наших пацієнтів є й ті, хто постраждав від металевих уламків. Ми вже провели 32 ургентні операції з їх видалення у нас. У деяких випадках уламки тиснули на зоровий нерв і затримка могла призвести до втрати зору, – ділиться Наталія і додає: – Також дуже важливо вчасно допомагати снайперам: через велике навантаження у них швидко псується зір. Завдяки лазерним корекціям ми допомагаємо їм зберегти його, що є критичним для їхньої роботи".
Фонд не обмежуються лише хірургією. "Ми працюємо з пацієнтами, які потребують протезування та психологічної допомоги. У цьому напрямку вже надали понад 200 консультацій з протезування, з яких 132 успішно завершилися. А також провели більше 500 офтальмологічних обстежень для військових частин. Ми здійснили 6 кератопластик, пересадили донорські рогівки, що є дуже складним і дорогим процесом, оскільки ці біоматеріали в Україні є великим дефіцитом, – з гордістю розповідає керівниця фонду. – Крім того, наша команда реалізувала 19 програм реабілітації для бійців, що дозволило їм повернутися до нормального життя після тяжких травм. Ми знаходимо вихід із найскладніших ситуацій, допомагаючи тим, хто не хоче здаватися, навіть коли здається, що шансів на відновлення немає".
Реабілітація – новий старт, неможливий без підтримки близьких
"Очне протезування – це не лише про зовнішність. Це про гігієну, захист від інфекцій і можливість жити повноцінним життям. Але пластик не підходить усім: він може викликати подразнення, запалення і навіть алергію. Європа давно перейшла на скло і ми хочемо, щоб Україна також мала доступ до найкращих технологій", – пояснює Наталія.
Пацієнт фонду
На сьогодні реабілітаційний центр Expert Health, з яким співпрацює фонд у напрямку реабілітації, може приймати лише трьох пацієнтів на місяць разом із їхніми близькими. Причина цього не в нестачі спеціалістів – команда вже сформована – а в обмеженнях інфраструктури.
"Ми працюємо за принципом парної реабілітації: обов’язково разом із ветераном до центру приїжджає близька людина: дружина, мама чи сестра, яка живе з ним. Це критично важливо, адже опікун також має навчитися підтримувати ветерана, допомагати йому орієнтуватися в просторі та адаптуватися до нових реалій", – акцентує Наталія.
Реабілітація охоплює психологічну допомогу як ветерану, так і його близькій людині. Адже зміни, які відбуваються в житті родини після втрати зору, глобальні. Наприклад, дружина, яка звикла до активного чоловіка, що вирішував усі сімейні справи, несподівано стає відповідальною за побут, дітей і ще за "третього" члена родини – ветерана, який потребує допомоги.
Підтримка родини дуже важлива для військових
Життя ветеранів із втратою зору – це новий розділ: "Ти не будеш таким, як до травми. Це повна трансформація. З нуля вчишся ходити, тримати ложку, доносити її до рота. Люди переживають повний перезапуск життя", – розповідає Наталія.
Найважливіше – це прагматичність лікарів і підтримка рідних. Лікарі мають бути чесними: жодних ілюзій чи помилкових надій. А рідні не повинні перетворювати турботу на жалість: "Танцювати з ложечкою довкола – це найгірше, що можна зробити. Ти завтра можеш загинути і як тоді ветеран житиме сам?"
Історії реабілітації не завжди мають щасливий кінець
Реабілітація незрячих ветеранів – це не лише фізичне й психологічне відновлення. Це допомога в будівництві нового життя, пошук можливостей і сенсів. Попри труднощі, команда фонду працює над тим, щоб ветерани ставали сильнішими, а їхні родини – підтримкою, а не тягарем.
"Ми стоїмо поруч, допомагаємо, але ніколи не робимо за них. Це єдиний спосіб навчити жити в новій реальності. Але якщо людина не знаходить сенсу свого існування, ситуація може стати критичною. Ми вже втратили двох пацієнтів через суїцид. Це найстрашніше – дзвонити родині з такими новинами", – ділиться Наталія.
не всі історії мають щасливий кінець
На жаль, історії не завжди мають щасливий кінець. Один із ветеранів опинився без даху над головою після того, як його село згоріло внаслідок бойових дій, а 84-річна мама після інсульту залишилася без допомоги. У соціальних закладах відмовлялися приймати їх і лише наполегливість волонтерів допомогла вирішити ситуацію.
Ще один абсурдний випадок: незрячому пацієнту встановили третю групу інвалідності, визнавши його військово придатним. Попри такі труднощі, фонд намагається вирішувати проблеми без конфліктів, залучаючи адвокатів і юристів.
"Кожен внутрішній конфлікт грає на руку ворогу. Ми маємо гуртуватися і допомагати одне одному, а не руйнувати систему зсередини", – наголошує Наталія.
Ментальне здоров'я і підтримка рідних – головні складові успішної реабілітації
"Історії наших героїв – це не лише про фізичні травми, але й про стійкість духу, любов і підтримку, яка є основою їхнього відновлення. Кожен випадок, кожен пацієнт – це новий виклик, але також і нова надія на те, що ми можемо допомогти. Одним із прикладів цього є Ігор – моя гордість. Завдяки спільній роботі з нашими партнерами, зокрема з організацією "Без обмежень", ми змогли протезувати Ігоря після подвійної ампутації ніг і навіть протезувати око, здійснивши складні пластичні операції та нарощування культі. Це був дуже складний етап, але важливою частиною відновлення стало саме ментальне здоров'я та підтримка родини", – розповідає Наталія.
Пацієнт фонду з близькою людиною
Ігоря поранило на Запорізькому напрямку: розкроєний череп, втрата двох ніг. Його дружина, яка, не знаючи, що з ним сталося, приїхала на стабілізаційний пункт, побачила його в критичному стані. Лікарі вже констатували смерть. Вона не здалася і в той момент, коли відключили апаратуру, впала чоловіку на груди – і серце Ігоря знову забилося. Півтора роки він проходив відновлення, а сьогодні – заснував свою громадську організацію. Ігор допомагає ветеранам.
"Мій улюблений пацієнт – Сашко Пригода, командир артилерії. Він отримав серйозні травми, коли під час наради в штабі його викинуло вибухом. Череп був сильно пошкоджений, більше 87% кісток не було, але він вижив. Після чотирьох місяців коми, незважаючи на серйозні пошкодження мозку, Саша повернувся до життя. Він навчився знову рухати руками і ногами. Хоче повернутися на фронт, навіть незважаючи на важку атрофію зорового нерва, через яку втратить зір", – розповідає Наталія.
Один з пацієнтів фонду
Інший з пацієнтів фонду був на межі сліпоти через катаракту четвертого ступеня та відшарування сітківки: "Незважаючи на це, він наполіг, що має залишитися в армії та перейти до бойового підрозділу. Лише після цього ми змогли організувати йому термінову операцію. Це був дуже складний випадок, але завдяки зусиллям нашої команди, ми змогли допомогти йому отримати шанс на відновлення".
Програма реабілітації включає навчання цифровим навичкам, орієнтуванню в просторі, а також профорієнтацію та перекваліфікацію: "Для нас важливо, щоб ветерани мали змогу реалізувати себе й почуватися корисними. Наприклад, один із наших пацієнтів, Антон, у 26 років втратив зір. До війни він був далекобійником".
Нині хлопець активно освоює цифрові технології й готується до навчання в адаптованих університетах Німеччини.
Щоб отримати допомогу від Light in you, звертайтесь:
-
за номером +380 99 200 40 80;
заповнюйте гуглформу.
