Характер записав рефлексії блогерки та стилістки Іви Басари, чоловік якої майже три роки воює на фронті. Іва розповіла, які "поради" їй приходиться вислуховувати, з якою байдужістю і злістю зіштовхуватися, як говорити з чоловіком, щоб бути його підтримкою.

– Ну як ти не розумієш?! Йому ж треба наслєднік. Наслєднік! І тобі від нього щось залишиться, якщо раптом вмре. 

Іва дивиться на співрозмовницю із сумішшю злості, здивування та наукового інтересу. 

Легендарна здатність деяких людей лізти у чужу спідню білизну останні три роки переслідує її повсюди. 

Іва Басара – блогерка, модель і художниця по костюмах. А її чоловік, Дмитро, з яким вона разом уже 12 років, третій рік на фронті. 

iva basaraІва і ДмитроАвтор: архів героїні

"Як ти свого відпустила? Я б не змогла", – розгортає поли білого пальта чергова співрозмовниця. Іва сердиться і ображається – ніби всі ці люди їй кажуть: "я от люблю свого чоловіка, а ти ні". 

Іва не змогла б його втримати – він штурмував воєнкомат уже в перші три дні повномасштабного вторгнення. Волонтерив, допомагав усім знайомим бабусям, аж поки його врешті не прийняли до війська. Її Діма – творчий. Музикант і художник. Разом вони об’їздили ледь не всі мистецькі фестивалі в Україні. А тепер він – боєць Нацгвардії. Служить на Донбасі. 

iva basaraІва з ДмитромАвтор: архів героїні

Іва сумує. Відпустки у чоловіка бувають раз на три місяці – і то тривають до семи днів. Коли Іва знає, що Діма має приїхати, вона не ходить по Києву, а літає. 

Іва – яскрава. На її фотографіях розлітаються китиці і спідниці українського строю; шовк і шкіра костюмів; блиск прикрас. Іва не вміє, як всі: дивується, скільки стало злості й агресії на вулицях, а ще – байдужості. Чоловіки постійно її чіпають – без сексуального підтексту – інколи, щоб образити чи навіть вдарити. Якось один амбал у метро вдарив її в обличчя, бо його щось роздратувало. Іві довелося бігти за ним, знімати його спину, щоб хтось з перехожих хоча б зреагував. 

iva basaraІва у строїАвтор: архів героїні

Іва не звикла бути сама і незахищена: раніше вона дуже зрідка ходила без Діми, він був її захистом. Контраст з фронтом, тими чоловіками, які пішли воювати за Україну і тими, кого їй доводиться зрідка зустрічати на вулицях, у жінки колосальний. 

Іва всіх утішає і говорить друзям, що все буде добре. Посміхається увесь день, щоб інколи прийти додому і плакати. Близькі люди стали їй рятувальним колом. Проте неблизькі поводяться геть інакше. 

"Та він же стільки заробляє", – випадкові знайомі рахують гроші військових. Басара ж запитує, чи не хочуть ці "прекрасні" люди піти і заробити їх на фронті самі. Іва не шукала багатого чоловіка, а рідну душу і кращого друга. І таки знайшла.

iva basaraІва з ДмитромАвтор: архів героїні

Мама Басари живе зі своїм чоловіком у Британії. Іва пробувала пожити там якийсь час, у повній безпеці, проте не змогла. Хоче "панувати у своїй сторонці", тому завжди буде повертатися до України. 

З чоловіком Іва спілкується тільки про хороші речі. Хоче, щоб він знав лише добрі моменти з дому. Тому Басара розповідає про їхнього кота, новини від друзів і що вона приготувала. Якщо Іва показуватиме, що життя у Києві триває, йому буде легше повертатись. Вона максимально убезпечує чоловіка від дурних питань і дурних людей. 

iva basaraІва у строїАвтор: архів героїні

Нещодавно Басара відтягувала військового з ножем у руках від жінки похилого віку. Звучить страшно – якщо не знати, що мила пенсіонерка верещала на все метро: "Прийде росія і наведе лад". Десятки людей у метро проскакують повз, відвертаючи очі. Іва дивиться на хлопця з темними від фронту руками. Їй так не хочеться, щоб він спершу відслужив за Україну, а потім відсидів за стару комуністку. Наратив абсолютної байдужості ранить. 

Іву дратує, коли деякі чоловіки переводять стрілки і кажуть, що жінки мають піти мобілізуватися за них: "Дуже зручна позиція: жінки мають виховувати дітей, доглядати старих батьків, працювати – жінки мають за них все!" Їй цього не зрозуміти.  Її Діма інший.

iva basaraРіздвоАвтор: архів героїні

"Це не військові мають звикати до нас. Це ми маємо звикати до військових", – стугонить у її скронях.

Іва хоче дітей. Чекає чоловіка. Вона дуже хоче, щоб у її країні дітей виховували військові.