Про "непомітних" коханих військових "Характер" поговорив з Іриною Муравйовою, креативною директоркою імерсивного театру uzahvati, та Івоною Костиною, співзасновницею Veteran Hub.
Недовоїн, недоцивільна: виклики коханої захисника
Восени минулого року Veteran Hub провів дослідження "Шлях коханої воїна".
"Це, напевно, перше у світі дослідження суб'єктного досвіду дружин військових, які чекають на своїх партнерів і партнерок зі служби. Воно дозволило нам мапувати цей досвід очікування, розкласти його на певні компоненти. По суті, побудувати кілька сценаріїв очікування, характерних для різних людей, які знаходяться в цих ролях", – розповідає Івона Костина, співзасновниця Veteran Hub.
Чоловік Івони також служить у війську, тож для неї дослідження стало дуже особистим.
Фото з вистави
"Коли ти опиняєшся у цій ролі – ролі очікування – люди довкола настільки не розуміють твого контексту, настільки не мають навіть словника, щоб про це говорити, що вони з часом просто віддаляються. Ти переживаєш величезний масив досвіду у себе в голові: стосунки на відстані (які переважно відбуваються тільки в твоїй голові), велика кількість тривоги й інших речей. А люди довкола не знають навіть, які питання тобі поставити, бо твій досвід занадто страшний і великий.
Від коханих військових очікують, що вони будуть просити про допомогу. Але особливість цього досвіду в тому, що тобі треба просити про допомогу так багато й так часто, що ти в якийсь момент просто перестаєш це робити", – говорить Івона.
Співзасновниця Veteran Hub пояснює: партнерка військового живе у незрозумілому світі між двох світів.
Фото з вистави
"Недовоїн, недоцивільна. Вони ніби живуть між двома світами, не належачи достеменно до жодного з них. Це досвід, в якому дуже мало ідентифікації. В якому з тобою щось відбувається, і воно дуже важке й погане. В тебе багато відповідальності, ролей і ще більше тривоги. Ти постійно переймаєшся, постійно з телефоном, постійно чекаєш на сповіщення – і воно будь-якої миті може бути жахливим, може зруйнувати твоє життя, може абсолютно перевернути все, що ти знала до цього. При цьому формально не змінюється нічого, крім того, що партнера немає поруч", – ділиться Івона.
Співзасновниця Veteran Hub запевняє, що не можна порівнювати досвіди. Але коли військовий стає військовим, у нього є уніформа, інші військові, які проживають той самий досвід, тобто, люди, які розуміють, про що ти.
Вона пояснює, що часто у партнерок військових взагалі немає соціального кола, яке би їх розуміло. Вони просто живуть у себе вдома – а потім у цьому домі раптом стає порожньо. І в ньому треба адаптуватися і якось віднайти себе заново, звикнути і витримати все, що цей період несе.
Результати дослідження Veteran Hub свідчать про те, що жінки частіше всього не вибирали цей досвід і часто не впливають на вибір свого партнера, який пішов у військо добровольцем.
Партнерки військових часто не впливають на вибір своїх коханих
"Хтось з поваги. Хтось, тому що партнер не буде до них прислухатися. Коли ми опублікували дослідження вперше, то один з основних відгуків, який отримали: о, нарешті я маю право сказати, що переживаю щось таке, що мій досвід взагалі є і він вартий того, щоб про нього говорити", – розповідає Івона.
Veteran Hub вирішив показати історії партнерок наочно. Для цього обрав формат імерсивної вистави, щоб заохотити глядачів наблизитися, запропонувати свою допомогу та бути поруч з тими, хто цього потребує.
Вистава в навушниках: пережити емоції коханої воїна
Імерсивна вистава – це такий формат театрального дійства, в якому глядачі стають активною частиною подій. Вони не лише спостерігають за виставою, але й взаємодіють з простором та акторами. Локація також відіграє важливу роль і є частиною вистави.
Саме в такому форматі представили виставу Pomitna. Головна мета – показати шлях, який долають жінки, що вимушено приймають на себе нові ролі. Це ті, хто чекають своїх рідних з війни; ті, хто зіштовхуються з новими викликами і часто залишаються непомітними. Вони постійно перебувають у тривозі за життя та безпеку своїх близьких, живуть на межі між мирним і військовим життям, і часто залишаються наодинці зі своїми переживаннями.
Часто кохані воїнів лишаються наодинці зі своїми переживаннями
Над виставою pomitna працювала команда uzahvati, яка творить у жанрі імерсивних проєктів.
Формат pomitna – інтерактивний. Люди приходять у певну локацію (наприклад, вокзал), отримують навушники – і починається магія.
"Голоси говорять тобі, що робити, і ти обираєш: йти за цими закликами до дії чи ні. У нас навіть є невеличкий дисклеймер – ти можеш плакати і це нормально", – розповідає Ірина Муравйова, креативна директорка імерсивного театру.
У виставу вплетені як художні історії, так і документальні – голоси реальних героїв, які брали участь в опитуваннях.
Люди в навушниках проходять шлях коханої воїна на вокзалі. Він поділений на локації, кожна з яких наділена своїм змістом. Процесом керує адміністратор, який про всяк випадок спостерігає, чи ніхто випадково не загубиться впродовж вистави.
"Один із ветеранів, який прийшов на виставу, дав відгук: тут так багато емоцій, "багато ниття". Чоловіки проживають певну ситуацію інакше: у них інші опори, вибір, орієнтири. Жінки, з якими ми спілкувалися, проживають свою історію дуже емоційно. В них багато сліз, болю, багато рефлексії. Емоційність не є проявом слабкості.
Дюди, які приходять на pomitna, кажуть, що це жахливо, постійно хочеться плакати. Але історія сили цієї вистави, історія сили шляху коханої воїна в тому, що попри це все, попри ціну, яку жінки платять, вони обирають залишатися. Попри велику кількість ризику і болю, вони йдуть цим шляхом дуже гідно", – говорить Івона.
