Звільнення українських воїнів зі служби залишається однією з найболючіших тем. З одного боку Збройним Силам бракує людей, з іншого — тим, хто тривалий час перебуває на передовій, потрібен перепочинок.

Демобілізація військових в умовах воєнного стану не проводиться, згідно з діючими правовими нормами. Проте, є винятки, законні підстави яких чітко визначені у статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"

"Характер" вирішив розібратися, які саме обставини дають право на звільнення різним категоріям військовослужбовців.

У яких випадках можлива демобілізація?

Навіть в умовах воєнного стану є ситуації, коли військовий може звільнитися від служби. 

Найперше, через стан здоров’я. Підтвердити це повинен висновок військово-лікарської комісії (ВЛК). Якщо військового визнали:

  • повністю непридатним, то він йде у відставку; 
  • тимчасово непридатним, то через 6-12 місяців він повторно проходить ВЛК.

Демобілізація можлива й у випадку досягнення граничного віку служби:

  • для рядового і сержантського складу він становить 45 років;
  • для молодших офіцерів — 50 років;
  • для старших офіцерів — 55 років;
  • для вищих офіцерів (генералів) — 60 років.

Однак, під час воєнного стану цю норму можуть призупинити. Тобто військові, незважаючи на вік, все одно залишаються на службі, якщо цього вимагає ситуація. Їхні контракти автоматично продовжують до завершення воєнного стану або до офіційного оголошення про демобілізацію. 

Інші випадки звільнення від служби — це:

  • наявність вироку суду про позбавлення волі військового;
  • полон, після якого, за наявності відповідних документів, військовий може демобілізуватися;
  • відсутність громадянства України (для іноземців і осіб без громадянства), що дозволяє звільнитися за власним бажанням після шести місяців безперервної військової служби.

Все ж, найбільше умов для демобілізації дають чітко окреслені сімейні обставини.

Коли можна звільнитися через сімейні обставини?

Під час воєнного стану демобілізація через сімейні обставини можлива у випадку:

  • виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років (якщо відсутні інші дорослі, які можуть піклуватися про неї);
  • виховання усиновленої дитини;
  • догляд за повнолітньою дитиною з інвалідністю І чи ІІ групи;
  • виховання дитини з тяжкими захворюваннями, які підтверджує висновок медичної комісії (якщо відсутні інші дорослі, які можуть піклуватися про неї);
  • здійснення постійного догляду за хворими родичами першої групи спорідненості (дружиною, чоловіком, дитиною або батьками), що підтверджує відповідний медичний висновок;
  • наявності дружини/чоловіка з інвалідністю I чи II групи, в окремих випадках і ІІІ групи;
  • наявності батьків, батьків дружини/чоловіка, членів сім’ї другого рівня спорідненості з інвалідністю I чи II групи (якщо за ними немає кому доглядати);
  • опіка над особою, визнаною судом недієздатною (якщо нею не опікується хтось інший); 
  • наявності у сім’ї загиблого чи зниклого безвісти військового (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідні (повнорідні) брат чи сестра);
  • наявності у сім’ї загиблого під час Революції Гідності з посмертним званням Героя України (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідні (повнорідні) брат чи сестра);
  • наявності на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • самостійного виховання дитини (дітей) віком до 18 років;
  • вагітності, перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, домашнього догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (для жінок-військовослужбовиць);
  • проходження військової служби подружжям, яке має дитину (дітей) віком до 18 років, тоді може бути звільнена дружина.

Що з демобілізацією строковиків?

26 лютого 2024 року президент Володимир Зеленський підписав закон, який дозволяє демобілізацію строковиків, чий термін служби закінчився під час воєнного стану. Вони можуть бути звільнені в запас з відстрочкою від мобілізації на 12 місяців. Це означає, що такі строковики не підлягають повторній мобілізації протягом наступного року.

Крім того, з 1 серпня 2023 року строковики, у яких закінчується термін служби, можуть добровільно мобілізуватися та перейти у статус мобілізованих.

Зверніть увагу, що в Україні строкову військову службу змінили на базову загальну військову підготовку (БЗВП). Триває вона три місяці в умовах воєнного стану, у мирний час — п’ять місяців. БЗВП обов’язкова для чоловіків віком 18-24 років, які придатні до військової служби за станом здоров'я. Жінки можуть проходити таку підготовку добровільно. БЗВП готує до виконання основних військових обов'язків. Після її проходження, зараховують до резерву.

Яка ситуація зі звільненням контрактників?

Контрактники мають свої умови служби та демобілізації. Вони регулюються контрактами, укладеними із ЗСУ:

  • рядовий склад контрактників служить до 3 років;
  • сержантський і старшинський — від 3 до 5 років;
  • офіцерський — від 24 до 60 місяців;
  • випускники військових навчальних закладів — 5 років.

Проте, під час воєнного стану контракти військових автоматично продовжуються до його завершення чи офіційного оголошення про демобілізацію. 

Доки служитимуть мобілізовані?

Військові, яких мобілізували після 24 лютого 2022 року, залишаються на службі до моменту завершення воєнного стану або до офіційного оголошення про демобілізацію.

Коли ж буде демобілізація?

Встановлення максимальних строків служби обговорювали навесні 2024 року під час розгляду законопроєкту про оновлені правила призову. Проте, саме це положення вилучили з кінцевої версії. Міністерство оборони та Генеральний штаб зобов'язалися створити окремий законодавчий акт з конкретними умовами звільнення військовослужбовців.

Від травня, коли закон про оновлені правила призову ухвалили, пройшло близько п'яти місяців. Однак, ні Міноборони, ні Генштаб не інформують про прогрес у підготовці законопроєкту щодо тривалості служби.

Тут тільки заявили, що введення чітких термінів демобілізації призвело б до одночасної втрати значної кількості досвідчених військових. А це значно ускладнило б обороноздатність підрозділів.

У парламентському комітеті з питань нацбезпеки, оборони та розвідки стверджують, що розробку законопроєкту, обіцяного Міноборони і Генштабом, ще не розпочали. Фактично звільнення військових не передбачається. На думку депутатів компромісним рішенням тут могло б стати забезпечення відпусток і ротацій.

Міноборони виправдовується, що досі відстежує темпи мобілізації та формування резервів. Лише після стабілізації цих показників можна розпочати розгляд законодавчої ініціативи щодо демобілізації. 

До слова, темпи мобілізації були високими влітку, але восени 2024 року ситуація погіршилася. Дефіцит людського ресурсу у ЗСУ гальмує запуск демобілізації. До того ж, потреба в досвідчених бійцях лишається критичною, адже ситуація на фронті складна.