Характер сформував першу частину довідника щодо шляху пораненого військового, опираючись на дослідження: "Я був змушений на милицях ходити по всіх лікарях". Особливості шляху поранених в системі МВС. Стосується довідник нацгвардійців, поліцейських, прикордонників, які отримали травму на фронті.
Як працює евакуація та подальше розподілення після поранення?
Більшість військовослужбовців на перших етапах поранення проходять однаковий шлях:
- евакуація;
- подальша стабілізація;
- перевезення в пункт очікування на розподілення в один з медичних закладів для лікування та реабілітації.
Далі правила міняються. Для військовослужбовців Національної гвардії, Національної поліції та Державної прикордонної служби існують окремі госпіталі. Не ті, в яких лікуються воїни Збройних Сил України.
Фото з презентації книги
Після лікування в госпіталі на захисника чекає медичний огляд військово-лікарської комісії. Саме вона визначає, чи є потреба у продовженні лікування пораненого, у необхідності відпустки для лікування, чи загалом людина придатна до військової служби.
Які документи треба подати на ВЛК?
- направлення на медичний огляд;
- медичну та службову характеристики;
- акти про нещасні випадки, складені за місцем служби;
- медичну документацію, яка характеризує стан здоров’я за період служби.
Поранені нацгвардійці і поліцейські можуть пройти ВЛК лише у закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ.
Фото з презентації книги
Якщо ж вони лікувались у закладі, який належить іншому відомству, то мусять:
- виписатися з цього закладу;
- дістатися до своєї частини для отримання направлення на проходження ВЛК у відомчому закладі МВС.
На практиці – це дуже незручно. Так це описує військовослужбовець Остап:
"от зі мною там лежали хлопці зі Збройних Сил. Вони проходили ВЛК там. Тобто вони нікуди не ходили. Їхній лікар, він забрав їхні бумаги, тобто їхні медичні справи і йшов сам з ними до лікарів військово-лікарської комісії.
[...Там] теж зі мною лежав побратим, який отримав травму руки. Ми однаково оперувалися в один день. Після операції відразу його направили додому на відпустку по лікуванню. А мене змушені були виписати. Після чого я знову поступив в ДУ ТМО, де я проходив відповідно нашу ВЛК, Міністерства внутрішніх справ [...] І велика дуже відмінність, якщо там, наприклад, після операції хлопці нікуди не ходили, а я був змушений на милицях ходити по всіх лікарнях"
Частина чи прикордонний загін, до якого треба дістатися пораненому, можуть розташовуватися на суттєвій відстані від госпіталю, де він лікувався. Іноді – за сотні кілометрів. Деякі з військових навіть мусили купити машину, щоб процес добирання проходив хоч трохи комфортніше.
До того ж, у медичних закладах, де військовий не проходив лікування, але має пройти ВЛК, лікарі часто не ознайомлені з його історією хвороби.
"Ти проходиш от всіх лікарів [під час ВЛК]. Ці всі лікарі, наприклад, як було в [назва медичного закладу], вони, по факту, знаходилися в тому же приміщенні, в тій же будівлі, де ми лежали. Тобто, кожен лікар міг спокійно або тебе дьорнути до себе, або сам прийти і подивитися, що ти реально маєш там. У них на руках повністю всі хвороби, журнали, всі виписки і так далі.
А тепер получається, мене оперували там, мене наблюдали там два тижні чи три тижні. Я прийшов зовсім в іншу лікарню і кажу: "Проведіть мені ВЛК". Вони кажуть: "Ну ок. А де ти, що ти, розказуй". Ну і ти починаєш там з самого початку: "От, колись, давним-давно, в мене сталося ото-то і пішло-поїхало". Тобто, це лишні бумажки, лишній час, який не потрібно нікому витрачати. Так, тому що я прийшов, наприклад, до хірурга, в ДУ ТМО. Він каже: "Ок, що в тебе?" "Стрес-перелом". Він такий: "Ну, чесно кажучи, не дуже знаю, що воно таке. Тобто, це перелом чи стрес?" Кажу: "Ні, це перелом, а це просто стрес-перелом. Тобто, перелом усталості, як кажуть, коли не витримує навантаження". "Ок, йдіть зробіть знімок". Я прийшов, вже пластина стояла в нозі. Я прийшов, зробив знімок. Відповідно, на звичайному рентген-знімку там нічого не видно, тому що стрес-перелом, він настільки маленький, що його не видно на цьому звичайному знімку. Ну, він покрутив, подивився і каже: "Ок. Я тут нічого не бачу, в принципі. Раз тут пише, що у вас була операція, то так і запишемо".
Тобто, ця людина, вона взагалі не розуміє це. Він мене не оперував, він мене не наблюдав. Якби, допустимо, був другий лікар, який більш пофігістично настроєний або негативно настроєний, то він б мені сказав: "Та що ти плачешся, у тебе тут все нормально". "Я нічого не бачу на знімку, значить ти здоровий, йди звідси". Якби мені, скажімо так, проводив ВЛК лікар, який мене оперував, чи який, скажімо так, в тій же лікарні, то відповідно, це би було зовсім по-іншому" (Остап).
Фото з презентації книги
Як пройти ВЛК у системі МВС та ДПСУ?
Реалії військово-лікарських комісій такі, що захисникам потрібно готуватися до:
- скарг на довгі черги;
- необхідності витрачати багато часу на те, щоб завершити процес проходження комісії;
- конфліктну атмосферу, яка часом панує в коридорах поліклінік МВС;
- необхідності, незважаючи на поранення чи травму, пересуватися між різними медичними закладами, щоб здати всі необхідні аналізи.
"Стосовно ВЛК, я так скажу, що із-за того, що ми не можемо пройти більш ніде, то ці територіальні поліклініки, територіально-медичні об’єднання, точніше кажучи, вони трохи перенавантаженні. Я трішки адвокатом диявола побуду, але вони реально там перенавантаженні. Якщо ЗСУ дозволили формувати позаштатні при звичайних лікарнях, то, блін, в нас та сама поліклініка одна на області залишилася, а от проходження ВЛК ще більше", – розповідає про свій досвід військовий на псевдо "Охрист".
До того ж, у системі МВС електронний запис поки що не працює належним чином. А тому в лікарнях величезні живі черги до кожного лікаря.
"А ВЛК це треба часу [десь] тиждень, [щоб] пройти. Ну, якщо ти сам проходиш, [якщо] ніхто тобі там чергу не займає. Тому що вони всю область, всю Київську область там [обслуговують]: вся Нацгвардія, вся поліція в одній поліклініці. Ти приходиш о 8 ранку, а там вже черга величезна. Приїжджає людина проходити ВЛК. Там до 10 години ти маєш податися на ВЛК, встигнути. І до 10 години приймають аналізи. Тобто ти стоїш в черзі, ну типу черга – є поранені, є поліція, НГУ. І в пріоритеті там завжди [наче] поранені. Типу поза чергою військовослужбовці які з пораненням. Ну, це там не працює, там починаються ...сварки", – розповідає військовий Артем.
Саме тому в реальності проходження ВЛК забирає дуже багато часу. Поранені військові змушені їздити по 4-7 разів, щоб пройти всіх лікарів.
