Сьогодні ті, хто мають новітні протези, наразі виказують лише задоволення, й порівнюють зі звичними протезами. Багато хто не наважується на таку операцію. Але вона й не підходить абсолютно усім, і не замінить звичайне протезування. На цьому наголошують хірурги.
Та від першої в Україні остеоінтеграції вже минув рік.
Першопроходець
Ігор йде довгим скляним тунелем, який зʼєднує Лікарню святого Пантелеймона з Центром “Unbroken/Незламні”, де реабілітують поранених воїнів. Трошки довге, сиве волосся, рюкзак за плечем, спортивна статура і впевнена хода. Він виглядає значно молодшим за свій вік.
На Ігоря чекають журналісти з операторами. Він має розповісти, як почувається і наскільки “прижилися” його нові ноги.
“А можете стати на тренажер? А можете пройтися ще раз? А можете підняти штанину?” - постійно просять журналісти й чоловік без питань робить все, що від нього хочуть. Жодною жилкою на обличчі не показує, чи втомили його такі прохання.
Ігор Крупнов
“Дружина каже, що я першопроходець, тож приймаю таку публічність, як належне”, - говорить Ігор.
Пощастило вижити
До початку повномасштабної війни Ігор Крупнов мав власний бізнес у Дніпрі - будував басейни. З військового досвіду мав лише участь у війні в Афганістані, у свої 18-ть. Тепер йому 57, і два роки тому, з початком повномасштабного вторгнення росіян, усвідомив - “поки влада розбереться, ми втратимо країну, тож треба йти воювати”. Вивіз за кордон дружину, яка дуже нервувала й переживала через обстріли, і пішов служити у 63 бригаду. Воював на Херсонщині.
Ігор Крупнов
19 листопада 2022 року Ігорю пощастило вижити після того, як джип, у якому він перебував, наїхав на дві протитанкові міни.
“Перші дні після поранення я просто радів, що вижив. А потім прийшло усвідомлення, що це не похворів і одужав, і ноги не відростуть, це на все життя. Тоді накривало. Понад три місяці тривав процес прийняття тавми”, - зізнається чоловік.
В Ігоря при ампутації залишилося мало гомілкової кістки, класичне протезування для нього заскладне. Права нога заживала складніше, а на ліву зробили навчальний протез. Було страшенно незручно, нога пітніла, її натирало. Все ніяк не загоювалося. Тоді йому запропонували зробити операцію з остеоінтеграції.
Ігореві запропонували зробити операцію з остеоінтеграції
Новітнє протезування
До повномасштабної війни в Україні такий метод кріплення протеза на втрачену кінцівку був недоступний. Опанувати остеоінтеграцію — вживлення титанового імпланту в кістку, до зовнішнього стрижня якого прикручуються компоненти протеза (коліно, стопа, лікоть тощо) — українським хірургам допоміг один із провідних спеціалістів у світі — австралійський ортопед-травматолог Муньєд Аль Мудеріс.
Також проводити подібні операції українським лікарям допомагає шведський хірург-ортопед Рікард Бранемарк. Проте, він наголошує, що цей метод можна використовувати тільки, якщо пацієнту не підходить традиційне протезування. До прикладу, коли кукса (частина кінцівки, що залишається після ампутації) руки така коротка, що неможливо зробити класичний протез, бо він не матиме на чому триматися, а кріплення натиратимуть і сповзатимуть. Або коли ампутація ноги настільки висока, що корсет з кріпленнями для протезу створюватиме незручності.
Дійсно, ризики і наслідки такого втручання не вивчені до кінця. В нашій країні таку операцію зробили кільком десяткам ветеранів, які втратили кінцівки, і говорити про наслідки для них ще зарано. Але як і при будь-якому іншому хірургічному втручанні варто вивчити покази і протипокази, переваги і недоліки. І перед цим обовʼязково спробувати класичне протезування, якого може бути цілком достатньо для повноцінного життя.
Детальніше дізнатися про остеоінтеграційне протезування можна у, Путівнику з остеограційного протезування кінцівок від Protez Hub.
Став на ноги на наступний день після операції
“Розуміння, що тобі щось вкручуватимуть в кістку для багатьох психологічно сприймається складно. Але в мене, у порівнянні з пережитим пораненням, тут зовсім не було страху”, - каже Ігор. Він зізнається, що погоджуючись на таку операцію, ризикував сам, так само ризикували й лікарі. Але відтоді жодного дня не пошкодував.
Наступного дня після операції. Ігор став на ноги. І не відчув болю. Через кілька місяців після протезування зміг випробувати свої сили на тренажері. Відтоді майже щодня навідується до спортзали - на силові тренажери, орбітрек, велотренажер. Колись Ігор здійснив головну мрію у бігу - пробіг марафон. Тепер для нього це нереально.
В Україні операція з остеоінтеграції відбулась вперше
“Мені сказали перед операцією, що я не зможу бігати. Ну, підбігти до трамвая можна, але займатися бігом - ні. Я зважив, зрозумів, що це тепер не надто важливо”.
На його чолі виступає піт, але Ігор запевняє, що не втомився і хотів би змінити орбітрек на велотренажер - бо це його улюблений.
- Наскільки вам важко займатися на такому тренажері? - запитують журналісти.
- Як і будь-якій іншій людині. Я сам собі регулюю навантаження, - відповідає чоловік.
"Як і будь-якій іншій людині. Я сам собі регулюю навантаження"
Тепер я всіх “перестріляю”
Олександр Зозуляк у 2015-му воював у найгарячішій тоді точці - під Дебальцевим. Там, боронячи висоту “Валера” (опорний пункт українських військових, боротьба за який відома запеклими танковими боями), опинився в епіцентрі подій. У нього було два варіанти - спробувати проскочити під ворожим танком, який їхав на нього, або отримати кулеметну чергу у спину. Російський танк переїхав Олександра двічі. Переламані ребра, нога, рука, таз, опіки від тертя гусені танка, розриви м'язів та численні внутрішні травми. В тому бою він вижив, проте втратив руку.
Олександр Зозуляк
Протезом замість лівої руки Сашко тримає лук, правою бере стрілу, прицілюється. Потім опускає лук, зводить плечі, випростовується, стає зручніше і випускає стрілу. Сашко спокійний і стрільба з лука цілком йому імпонує. Так було у 2018 році, коли він вперше спробував стріляти з лука і став одним з учасників національної команди “Ігор Нескорених”.
За кілька років Сашко допомагатиме і підказуватиме хлопцям, які також не мають руки, як правильно стріляти з лука, щоб влучати в ціль — він вже асистент тренера. Спокійним, тихим голосом пояснює як зводити плечі, відводити руку зі стрілою, концентрувати увагу. Як стріляти з протезом руки і без.
Олександр Зозуляк
Насправді стріляти з лука, маючи звичайний протез складно - високо підняти руку незручно, через кріплення, які заважають. Культеприймач крутиться, від цього рухи виходять нечіткими і неточними. До того ж діймають болі в спині і в попереку через відсутність рівноваги в тілі. Без протеза стріляти можна - випускаючи стрілу зубами. Але хочеться більшого.
“Від звичайного протеза рука в культеприймачі пітніє, щось тисне, виникають запальні процеси, зʼявляються шрами. Я тижнями не міг користуватися протезом, поки все не заживе. За два тижні після операції все минуло. До цього я мучився вісім років”, - говорить Сашко, який вирішив змінить звичайний протез руки на остеоінтеграційне кріплення. Через вісім років після отриманого поранення, у вересні 2023 року, чоловіку виконали остеоінтеграцію плеча у київському Центрі складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки. І вже за пів року Сашко значно покращив свої результати у стрільбі лука.
Олександр Зозуляк
“Тепер я всіх “перестріляю”, бо можу безперервно це робити протягом двох годин і більше”, - жартує чоловік.
Його теж лякали обмеження, які могли б бути при остеоінтеграції. Але лікарі сказали, що не можна підіймати понад 120 кілограмів. Подумав, що 120 кілограмів - достатньо на одну руку.
Свій звичний протез Сашко переробив під остеоінтеграційне кріплення і зізнається, що це не до порівняння - нічого не тисне, керування рукою стало кращим, стояти простіше, ходити простіше. Датчиків відчуття, що кріпляться до кукси у вигляді манжетки, з двох, які були в культеприймачі, поблизу біцепса і трицепса, стало 16. А це вже, практично, як рідна рука.
Не панацея
Щоранку Ігор обробляє свої протези спиртом, і за цілий рік не навідувався до лікарні. Його нічого не турбує. Своєму хірургу Василю Рокиті він написав повідомлення, що відчуває, ніби імпланти вростають в кістки. “Таке враження, ніби відростають свої ноги”, - говорить чоловік. Хірург підтверджує - так і має бути, імплант має стати продовженням кінцівки.
Імплант має стати продовженням кінцівки
Сашко зізнається, що займається спортом, плаває у басейні і нічого спеціального з догляду за протезом не робить.
Обидва чоловіки навчилися розрізняти поверхню - тверду, мʼяку - один відчуває залізними ногами, інший - залізною рукою. А фантомні болі, що мали обидва, змінилися на фантомні відчуття.
“Вісім років я відчував фантомний біль. Деколи він посилювався і тривав по кілька днів. Я приймав дуже сильні знеболювальні, щоб пережити це. Тепер він зник”, - говорить Сашко.
Олександр Зозуляк на Invictus Games
У Ігоря зʼявилися відчуття, ніби обидві ноги занурені у мокрий пісок і на них щось тисне ззовні і зсередини. Часом здається, що розряд струму бʼє у палець. Але це не болить.
Проте, українські хірурги наголошують, що остеоінтеграція - не панацея і не вихід із ситуації, коли багато пацієнтів мають ампутовані кінцівки. Такий вид кріплення протеза підходить абсолютно не всім.
“Якщо пацієнт втратив ногу і отримав звичайний протез, який йому не натирає, в нього нічого не пітніє і не болить, - немає потреби робити остеоінтеграцію. Обовʼязково пацієнт повинен спробувати звичайний протез, покористуватися ним”, - наголошує ортопед-травматолог Василь Рокита.
Вірний шлях
З лютого Олександр Зозуляк працює біоінженером. Він досліджує новітні технології протезування, жартує, що випробовує на собі і тоді радить іншим. Він зазначає, що остеоінтеграція найкраще підходить при високих ампутаціях, коли стандартне протезування приносить більше дискомфорту, ніж користі. І це досить велике навантаження, для якого потрібно підготувати суглоби, мʼязи і кістку.
“Я би порівняв з протезуванням зубів. Приживання імпланту на рівні 98%. 2% коли імплант не приживається, якщо послаблений імунітет або людина веде нездоровий спосіб життя. Організм може не справитися з інфекціями, які потрапляють в шкіру на стику з імплантом”, - говорить він.
Олександр зараз працює біоінженером
Інфекція - найважливіший протипоказ для такої операції. Особливо в умовах нашої війни і при тій кількості мінно-вибухових травм, коли інфекція може проявитися через місяці - це великий ризик.
“Це, як при будь-якому внутрішньому хірургічному втручанні. Так само як при протезуванні суглобів - якщо є інфекція, таку операцію робити протипоказано”, - наголошує Василь Рокита.
Хірурги пояснюють пацієнтам, що остеоінтеграція - не вирішення проблеми. А найправильніший шлях - зробити якісну операцію, загоїти куксу, отримати протез і пройти реабілітацію.
“Наш обовʼязок - допомогти військовим, повернути їх до нормального фізичного і психологічного стану. Хлопці на звичайних протезах роблять неймовірні речі”, - говорить лікар. А Ігор і Сашко - перші українські ветерани, яким зробили остеоінтеграцію на нижні і верхні кінцівки, - наразі задоволені результатами, бо саме цього й очікували.
