Джерело: 32 ОМБр
Олександр сам із Звенигородського району, що на Черкащині. Його цивільне життя і праця були пов'язані з будівництвом і землею. Вдома на нього чекає дочка і внучка, за яких він і воює на передовій.
На фронті Олександр відповідає за вивезення піхоти, доставку БК і евакуацію поранених. Тільки протягом червня він врятував 11 поранених побратимів, ризикуючи своїм життям. Тому й недивно, що Головнокомандувач ЗСУ нагородив його "Золотим хрестом".
"Якщо машина їде — треба їхати. Навіть якщо кабіна повна диму після влучання FPV, головне — не панікувати. Не зупинятися, особливо коли везеш людей", — каже Олександр.
Один з таких виїздів мало не став для нього фатальним. Це було 1 січня. Олександр мав виїзд зі ще одним водієм у Піщане. Тоді їхній бронетранспортер наїхав на протитанкову міну. "Ворог був за 20 метрів від нас, я його бачив. І я стріляв по ньому. У такий момент ні про що не думаєш, все відбувається якось автоматично. Це вже потім помічаєш, що і руки тремтять, і ноги", — згадує воїн.
На щастя, Олександр вижив. Далі було лікування, реабілітація і — повернення у стрій. Мотивація воювати у захисника звучить так: "Чужина є чужина. Вже хочеться шукати щастя у своїй країні, в своїй державі, в себе вдома, а не їздити по заробітках".
Що було раніше
Вранці 5 вересня російський безпілотник атакував легковий автомобіль на полі в Бериславському районі Херсонщини, смертельно поранивши 58-річного Олександра Гордієнка. Він – відомий херсонський фермер, голова обласної Асоціації фермерів і приватних землевласників, депутат облради, який продовжував працювати на землі попри постійні обстріли й атаки дронів під час війни.
Головне фото: 32 ОМБр
