Олександр Іванцов родом з Луганська. На початку повномасштабного вторгнення він не був в Україні: охороняв кораблі від сомалійських піратів поблизу Червоного моря. Проте вже в березні 2022 року Олександр був серед захисників "Азовсталі". Коли українські підрозділи отримали наказ здатися, він вирішив не йти в полон.
Характер переказує історію Героя, яку опублікував The New York Times, з уточненнями від Свої.City.
Загинути, але не здатись
"Я був готовий загинути в бою, але морально не був готовий здатися", – пояснив Олександр своє рішення залишитися на "Азовсталі".
Він тиждень ховався у тунелі заводу – з невеликим запасом води, їжі та спальником. До цього Олександр вже ризикував життям, коли добровільно полетів на “Азовсталь” на Мі-8, аби доставити туди боєприпаси.
Олександр на Азовсталі
У його сховку закінчувалися припаси. Коли стало зрозуміло, що вижити так не вдасться, Іванцов переодягнувся у цивільне, позбувся зброї й вийшов із заводу. Далі – 200 кілометрів пішки окупованими територіями, крізь руїни, спалені села й блокпости.
"Я бачив тіла тварин, людські тіла. Валялися частини тіл. Могла лежати рука, яку кудись тягнув пес", – згадував Олександр.
Протягом 18 днів шляху він втратив 11 кілограмів, стер ноги в кров, але дійшов. І, як зізнається, ніколи не куштував нічого смачнішого, ніж хот-дог і кава на заправці на підконтрольній Україні території.
Сьогодні Олександр продовжує службу у Третій окремій штурмовій бригаді як командир взводу ударних БпЛА. Тепер уже як Герой України.
