Про це "Характеру" розповів Мухаммад Хамза Іса.
Як усе починалося
Мухаммад Хамза Іса народився в Донецьку. У шкільні роки він навчався в медресе в Криму. Це дало базову релігійну освіту, якої згодом вистачило, щоб допомагати в мечетях, проводити молитви й підміняти імамів у різних містах. Мухаммад ще з дитинства розумів: іслам – це частина його життя, навіть якщо він не стане духовною особою на постійній основі.
Капелан Мухаммад
Після навчання в Криму Мухаммад повернувся до Донецька. Там закінчив школу і вступив на факультет журналістики в Запоріжжі. Пізніше переїхав до Києва, став ближчим до духовного управління мусульман, був помічником муфтія, брав участь у служіннях. У певний момент ця діяльність переросла у щось більше – хоча формально він не був закріплений за однією мечеттю, допомагав там, де був потрібен.
Шлях у ЗСУ
У 27 років Мухаммада мобілізували. Він не опирався, не роздумував довго – розумів, що тепер його черга бути корисним: "Значить, це мій обов’язок. І вже настав мій час".
Спочатку він служив у навчальному центрі помічником капелана, згодом військовим капеланом у 101-й бригаді охорони Генштабу. До цього Мухаммад мав досвід співпраці з капеланами, знав, як працює система, розумів, що одного-двох капеланів-мусульман на всю країну недостатньо. Зараз в ЗСУ лише п’ятеро капеланів-мусульман в офіційному статусі. На тлі зростання кількості мобілізованих мусульман цього замало.
Мухаммад крайній справа
"Іслам – це не тільки релігія, а певна система життя. Вона врівноважує побут, емоції, духовні практики й турботу про тіло. Це не про відмову від світу і не про втечу в ритуали. Іслам – про баланс. Він дає просту формулу, як не загубити себе в цьому житті. Не тільки молитися, а й жити", – пояснює Мухаммад.
Обов’язки капелана
Вони визначені законом: душпастирська опіка, релігійно-просвітницька робота, соціальна допомога, консультування командування щодо релігійної ситуації.
Але в реальності все набагато ширше. Це і розмова з людиною, яка не знає, до кого звернутись. І поїздка на інший кінець області, щоб привезти сухпайок. І пояснення командуванню, чому певну релігійну громаду краще оминути. І проста присутність поруч – без слів і без відповідей.
Мухаммад на інтерв'ю
"У нас є один із принципів: служити своїм, опікуватися іншими, допомагати всім", – розповідає капелан.
Харчування, піст і молитви
Для мусульманина важливо, щоб їжа була халяльною. Це не каприз, а релігійна норма. Наприклад, мусульманам категорично заборонено вживати свинину, яка часто є складовою українських сухпайків. Про це довго доводилося нагадувати, пояснювати. Зараз ситуація трохи змінилася: з’явилися альтернативні пайки, у тому числі для мусульман. Але логістика й досі складна: не всюди можна дістатися, не завжди є умови зберігання халяльної їжі. В такому разі мусульмани сидять на хлібі, гречці, інколи вдається дістати рибу. Але в умовах бойового виснаження таке харчування не можна назвати повноцінним.
Молитви – теж частина дня. Їх п’ять. У польових умовах їх дозволено об’єднувати і скорочувати. Іноді молитва – це кілька хвилин перед виходом, іноді – сидячи в шпиталі. Молитва – це час, коли людина згадує, хто вона, навіть коли поруч лише автомат і окоп.
"Рамадан – це місяць тренування душі. Ми стримуємо не лише голод, а й гнів, слова, вчинки. Думаємо про людей, які дійсно не мають що їсти, практично жертвуємо і допомагаємо потребуючим. Це має змінювати нас зсередини", – говорить капелан.
Розмови не про релігію
Часто до Мухаммада звертаються не з питаннями віри. Люди говорять про сім’ю, втому, тривалі паузи в стосунках, зміни в характері. Що з дружиною стало складно, а діти вже не чекають. Що вдома все не так, як було до війни.
У таких розмовах Мухаммад не імам. Він просто слухає. Іноді щось підказує. Не як духовний лідер, а як людина, яка пройшла через війну, втрату дому, переселення. Йому довіряють не тому, що він знає правильну відповідь, а тому, що він не змушує ні в що вірити.
Молитва у мусульман - 5 разів на день
"Іноді від нас не чекають порад: достатньо просто бути поруч і слухати", – каже Мухаммад.
Коли віра зникає
На фронті є ті, хто втрачають віру. Вони не розуміють, чому Бог дозволяє смерть. Кажуть, що не хочуть чути про релігію. Тоді капелан не сперечається, не намагається переконати. Лише нагадує: навіть якщо зникла віра у вище, можна триматися за інше: родину, побратимів, рідне місто.
Це не аргумент – це спроба дати людині щось, за що можна вхопитися. Іноді цього досить, щоб не впасти.
Палестина, війна і справедливість
Мухаммад не говорить про Палестину з трибуни. Для нього це особисте: його батько родом із Єрусалиму. Все, що там відбувається, він сприймає крізь власну сімейну історію.
"Я знаю, що таке втратити свою землю. Я знаю, що таке, коли приходять і просто кажуть: це тепер не твоє. Моя родина вже втратила багато в Палестині", – говорить Мухаммад.
Військові капелани
Він не виправдовує насильства і подій жовтня 2023 року (операція “Повінь Аль-Акса”, коли із сектору Газа по Ізраїлю випустили від 2500 до 5000 ракет). Але проти, щоб тему подавали з позиції лише однієї сторони: "В понеділок, на Ураза-Байрам, вбили 70 дітей у Газі, на свято. Це не щось вигадане – це зафіксовані факти. А тепер спитайте себе: хто про них згадав? Чому це не потрапляє в новини?" – каже Мухаммад і додає: – "Не йдеться про релігію. Йдеться про справедливість".
"Я не проти євреїв, християн чи будь-кого – у Єрусалимі століттями жили всі разом. Але коли хтось втрачає дім, а інший мовчки спостерігає – це не можна ігнорувати", – завершує розмову капелан ЗСУ.
