"Характер" побував на тренінгу Теда "Battlemind (Бойовий розум). Психологічний вплив участі у бойових діях" у центрі Superhumans Lviv і підготував порадник за техніками EMDR – одним з напрямків психотерапії, за яким американські ветерани опрацьовують свій травматичний досвід.
Дисклеймер: "Характер" ділиться тими техніками, якими користується військо США. Варто критично осмислювати поради та адаптувати їх до українських реалій кожного окремого підрозділу.
Що таке Battlemind?
Бойовий розум (Battlemind) – внутрішня сила солдата, яка дозволяє протистояти страху та негараздам під час бою; воля до витривалості та перемоги; стійкість. Тед розповідає, що навіть зараз в Америці стається орієнтовно 26 самогубств ветеранів щодня. Не всі люди можуть вчасно звернутися за допомогою. Дехто займається "самолікуванням": вживанням алкоголю та наркотичних речовин. Є такі, що переносять свої травми на родину, через домашнє насильство.
"Навіть, якщо це війна і ви вбиваєте когось посеред бою – ви бачите, що ця людина падає мертвою. І це має на вас надзвичайний вплив. В середньому, 50% солдатів мають великий страх перед боєм, інші ж 50% відчувають його слабше, через сильніше виражений "бойовий розум". Коли я виходив на завдання проти В’єтконгу, то не відчував страху – більше азарт перед боєм. І ще, що важливо, новачкам не можна судити себе, рівняючися на людей, які уже давно в бою. Вони раніше були на вашому місці", – пояснює Тед.
Адреналін Battlemind може не відпускати. Так, знайомий Олейніка не зупинився, коли отримав одну з найбільших військових нагород США – пурпурове серце. Після Афганістану він відправився на нове закордонне завдання від американського уряду.
Реальність бойових дій така, що:
- бій є раптовим, інтенсивним і небезпечним для життя;
- завдання солдата – знешкодити/вбити ворога;
- товариші по службі можуть бути вбиті або серйозно поранені;
- жоден солдат не знає, як може повести себе в бою, доки не настане момент перевірки.
Проте, природа оперативних дій – це не завжди про небезпеку. Часто це ще й про:
- нудьгу;
- відсутність приватності;
- монотонність;
- правила несення служби;
- відсутність необхідного обладнання;
- не завжди зрозумілі накази командування;
- те, що ви не вдома і неясно, коли туди потрапите.
"Інколи на фронті ви просто сидите і нудьгуєте, чекаєте завдання. В таких умовах відсутність приватності, монотонність роботи та розлука з сім'єю додатково тиснуть. Дуже часто логістичний підрозділ щось не довозить, спорядження не вистачатиме. У вас були Мінські домовленості, а нам у В'єтнамі не можна було відкривати вогонь по противнику першими", – пояснює Тед.
В чому особливість MTXE?
MTXE – є скороченням від Mental Toughness, Extra Effort і перекладається як Психологічна стійкість, додаткові зусилля.
Тед пояснює, що внутрішня, психологічна стійкість воїна формується протягом двох-чотирьох місяців. Все залежить від індивідуальних властивостей психіки та обставин, в які потрапила людина.
Наявність психологічної стійкості може посилити ваш Бойовий розум, який:
- дає можливість займати лідерську позицію в бою;
- демонструє вашу хоробрість;
- вчить цінувати те, що є важливим для вас у житті;
- дозволяє швидше дозріти як особистість в небезпечних для життя умовах.
Як воїну готуватися до війни?
Отож, які саме поради дає Тед Олейнік людині, яка скоро братиме участь у бойових діях.
Загартуйте свій бойових дух:
- очікуйте на успіх, пам’ятайте, що солдати поряд з вами успішно пройшли свої ротації;
- перешкоди та невдачі трапляються, вони є природною частиною всіх бойових дій.
Будьте гарним бойовим товаришем
Інколи це єдина доступна психологічна допомога на фронті:
- друзі мають велике значення, більшість солдатів кажуть, що вони пройшли це випробування саме завдяки своїм товаришам;
- говоріть з побратимами/посестрами про те, що вас турбує і що відбувається;
- вислуховуйте одне одного, але не робіть ще гірше, заохочуючи гнів чи обурення; якщо ви не знаєте, що сказати – просто слухайте;
- за можливості, залучіть капелана та/чи психіатра, якщо побратим/посестра цього потребують;
- бойові дії впливають на кожного солдата як морально, так і фізично.
"Ваші побратими/посестри можуть зазнати серйозних поранень або загинути, Тоді військовий отримує травму просто від того, що він бачить цю загибель чи поранення", – пояснює терапевт і, як приклад, подає статистику американського війська:
- 86% воїнів знали когось, хто серйозно поранений або загинув.
- 75% бачили побратима/посестру пораненим/ою або загиблим/ою;
- 65% бачили мертве тіло або важкопораненого;
- половині випадало переміщати або виявляти людські останки.
"Мій знайомий працював військовим хірургом у В’єтнамі. В умовах джунглів та антисанітарії він не зміг врятувати кількох своїх пацієнтів. Поки не пройшов терапію, працювати з ним у цивільних умовах було неможливо", – розповідає Тед.
До терапії цей хірург доводив до сказу свою команду в лікарні – чоловік вимагав не просто дотримуватися медичних стандартів чистоти, але неприродно часто і ретельно вилизувати кожен куточок операційної.
Прислухайтеся до своїх командирів/сержантів
"Накази командування часто фруструють. Якийсь генерал там мною командує, а що він там знає? Сидить собі в гарному офісі, п'є каву і буде мені розказувати, що я тут буду робити. Таке ставлення створює багато внутрішнього гніву і недовіри, відчуття втрати контролю. Вам складно повірити, що якийсь зелений офіцер, який тільки закінчив військову академію, може вами керувати. Ми у В'єтнамі значно більше довіряли старому загартованому сержанту, ніж тому молодому лейтенантику, який став офіцером, але ще не має досвіду. Це призводить до додаткової психологічної напруги", – пояснює Тед.
При цьому важливо розуміти, що:
- сержантський склад та офіцери несуть відповідальність за забезпечення ефективного лідерства; командири повинні дбати про безпеку та добробут солдатів; якщо це не так, у вас повинна бути можливість подати рапорт і повідомити про невідповідні дії керівництва;
- не беріть на себе непотрібні ризики при виконанні місій;
- повідомляйте керівництву про проблеми, які сформувались;
- якщо наказ незрозумілий, правильно – швидко звернутися за роз’ясненнями.
Довіряйте своїй підготовці
- страх у бою – звична річ;
- ви будете приймати рішення, які впливатимуть на життя інших; деякі з них можуть здаватися випадковими та неминучими;
- важливо довіряти своєму бойовому вишколу – коли ви перебуваєте під напругою, стресом або під час ворожого нападу, робіть так, як вас навчали;
- визнання страху та жарти над ним можуть допомогти зняти напругу;
- беріть активну участь у розборі бойових дій та вчіться на його результатах.
Підтримуйте зв’язок з рідними
- ваші стосунки вдома є джерелом підтримки та сили;
- ваші рідні та друзі мають знати, як у вас справи;
- сім’я повинна мати можливість самостійно функціонувати без вас;
- за можливості, підготуйте свою сім’ю та друзів до вашої відсутності;
- телефонуйте, пишіть родині та друзям якомога частіше;
- дізнавайтеся про особливі сімейні події, які ви пропустили;
- повідомляйте своїх командирів, якщо вам потрібно вирішити якусь сімейну проблему.
"Звісно, важливо покладатися на побратима і підтримувати одне одного. Але підтримка зв’язку з рідними – найкращий ресурс для воїна. Врахуйте, що, коли ви пропадаєте, люди по ту сторону фронту не можуть їсти, спати і працювати", – говорить терапевт.
Допомога на полі бою
"З десяти тисяч ветеранів, які пройшли реабілітацію в США, тільки половина прийшла на неї добровільно. І це погано, бо під час травми у людини втрачається концентрація і увага. А внаслідок несприятливих обставин може розвинутися дисоціація. Це складно і ризиковано не тільки для самої людини, але й наражає на небезпеку весь підрозділ", – говорить Тед.
Допомогою на полі бою для військового можуть стати:
- побратими та командири;
- капелан/групи служіння в підрозділі;
- батальйонний пункт допомоги;
- бригадна служба психічного здоров’я.
Швидка допомога від панічних станів в техніці EMDR:
-
Сядьте та почність простукувати себе по зовнішній стороні колін протягом однієї-двох хвилин, навіть якщо це здається дивним чи смішним. Нервові закінчення на цій частині тіла прямо пов’язані з мозком. Далі хаотично походіть по кімнаті, теж до хвилини. Повторіть постукування, потім знову походіть. За три повторення рівень стресу має впасти приблизно на дві поділки (наприклад, з п’яти до трьох за десятибальною шкалою).
-
Рух очима. Якщо ходити і стукати по колінах, зосередьтеся боковим зором на якомусь предметі (спершу справа) і дивіться на нього хвилину. Коли ваше тіло дасть сигнал, що більше не може, зручно покрутіться, сфокусуйтеся знову, тільки на предметі зліва. Потрусіть головою. Такі рухи очима допоможуть перенаправити паніку та заспокоїтись.
Один з пацієнтів Олейника на завданні не зміг перезарядити автомат – шум, надмірна стимуляція та паніка у бою не дали йому вставити в рушницю уже заряджений магазин. Командир принизливо облаяв чоловіка при всьому підрозділі, адже через нього кілька людей могли загинути.
Цей досвід публічного приниження залишився з пацієнтом Теда настільки довго, що він дуже тривалий час після інциденту не міг функціонувати у війську. Тому визнати свою травму – це часом врятувати і себе, і підрозділ.
Олейник наголошує – перед важкими завданнями тіло автоматично може випорожнюватися. Це не свідчить про боягузливість чи дефектність, а є нормальним автоматичним процесом.
Терапевт наголошує, що фронт є величезним фізичним навантаженням – тут може постійно боліти голова, спина, можуть загострюються хронічні хвороби. Важливо мати змогу вчасно звертатися до лікарів та не затягувати з лікуванням до останньої хвилини, коли тіло може не витримати напруги. Турбота про себе – турбота про свій підрозділ.
"У бою ви побачите події, які випробують вашу мужність і зміцнять вашу віру. Якщо ви приймете виклик завжди робити те, що правильно і справедливо, ці моменти зневіри і невдач залишаться позаду. Ви ніколи не повинні здаватися", – переконує Тед Олейнік.
